28/06/2026
Конституція України: як сила права перемагає право сили
Багато хто думає про Конституцію просто як про документ, прийнятий тому, що «так треба» для держави. Але це лише поверхня. За нею приховано дещо значно потужніше: пам’ять про нас самих, про права людей, про здатність володіти своєю долею і долати недолю, яка історично так часто випадала українському народу.
Конституція України - це наша пам’ять про те, що права, свобода і демократія не є дарунком з неба, який просто впав нам у долоні. Це наслідок довгого й болючого усвідомлення: права виборюються, опановуються і застосовуються людьми задля добробуту своєї Батьківщини, родини, дітей і майбутнього.
Наша Конституція говорить про цінність людини, її прав, про захист життя, здоров’я, благополуччя, про нашу з вами гідність. І так, вона говорить про пріоритет міжнародного права.
А ми з вами бачимо, що триває вже п’ятий рік повномасштабної війни РФ проти України та тринадцятий рік тимчасової окупації Криму і частин Донецької та Луганської областей. Усе це відбувається на очах усього світу. І досі міжнародний злочин агресії, тисячі воєнних злочинів росіян, руйнування міст, громад, підприємств і людських доль залишаються без належної відповідальності.
Потерпілими внаслідок цієї війни стали мільйони людей, територіальні громади України, підприємства, установи, організації. Натомість агресор отримав доступ до наших національних багатств, мільярдних ресурсів і досі отримує зовнішню фінансову, технологічну та ресурсну підтримку агресії.
Ми бачимо, як право сили намагається панувати у світі. Як воно намагається стерти і міжнародне право, і наші права на життя, гідність, справедливість, добробут та відшкодування завданої шкоди.
Саме в День Конституції України нам варто нагадати собі: мати право - означає мати силу і сміливість про нього заявити та його застосувати.
Тоді жертва війни отримує не лише співчуття. Вона отримує правову зброю - право вимоги до агресора. А вже створені для України правові механізми отримують реальний вимір.
Не завтра.
Не «після перемоги».
Не тоді, коли хтось десь покарає всіх міжнародних злочинців замість нас.
Сьогодні - саме той день, коли ми можемо почати зміни. Сьогодні - день, коли кожен потерпілий, кожна громада, кожен бізнес може зробити свій крок для відновлення справедливості та миру.
У нас немає часу відкладати справедливість на потім.
Бо «потім» - це улюблений союзник безкарності.
Саме тому потерпілим від російської агресії важливо вже зараз подавати заяви до Реєстру збитків для України, фіксувати майнову й немайнову шкоду, збирати докази, звертатися до суду, об’єднуватися в громадах, бізнес-асоціаціях, правозахисних і юридичних ініціативах.
Кожна така дія - це не приватна справа окремої людини. Це внесок у глобальну архітектуру системної справедливості, у якій агресор та його пособники з бенефіціарів війни перетворюються на боржників, що мають мільярдні зобов’язання перед Україною та українським народом.
Бо якщо агресор вбив і скалічив тисячі людей, зруйнував життя і добробут мільйонів українців, але відповідальність не настала - він отримав сигнал про безкарність.
Якщо агресор зруйнував громаду, але орган місцевого самоврядування не сформував право вимоги до агресора - агресор отримав вигоду.
Якщо агресор змусив інші держави витрачати мільярди на подолання наслідків його злочину, але ці витрати не були пред’явлені йому як вимога - він переклав ціну агресії на цивілізований світ.
Але саме тут і є його слабке місце.
Агресор не очікує, що жертва стане кредитором.
Агресор не очікує, що біль буде оформлений у право вимоги.
Агресор не очікує, що смерті, каліцтва, тортури, руїни, евакуація, втрачене майно, зруйнований бізнес, витрати громад і держав стануть не лише доказами злочину, а й рахунком до стягнення.
Наше завдання - зробити злочин агресії вкрай невигідним та економічно болючим для агресора.
Не тільки засудженим.
Не тільки задокументованим.
Не тільки історично ганебним.
А фінансово токсичним, юридично переслідуваним, економічно руйнівним для тих, хто його організував, підтримував, фінансував або обслуговував. Для всіх, хто вважає, що заробіток на підтримці агресії проти України та фінансуванні війни - це великі гроші, які «не пахнуть».
Право на мирне життя, безпеку і гідність - це не внутрішня справа однієї країни. Це спільна справа всіх людей, які не хочуть жити у світі, де сильний може знищити слабшого, а потім просто перерахувати активи, змінити юрисдикцію і дочекатися, поки всі втомляться.
Ми не маємо права втомитися.
День Конституції України сьогодні - це не про спокій. Це про відповідальність.
Про те, що наш Основний Закон не живе без нашої дії.
Про те, що потерпілий не мусить залишатися мовчазною жертвою.
Про те, що право може бути щитом, але може бути і мечем.
Про те, що кожна вимога до агресора - це цеглина в системі, де війна перестає бути бізнес-моделлю.
Конституція України - це не папір.
Це механізм гідності.
Це інструкція до спротиву.
Це право людини сказати агресору: ти не просто винен - ти боржник.
І цей борг має бути стягнутий.
Якщо ви, ваша громада або ваш бізнес зазнали шкоди внаслідок російської агресії - фіксуйте збитки, подавайте заяви до Реєстру збитків для України, звертайтеся по правову допомогу і не відкладайте захист своїх прав.
Проєкт «Юридичні Сили України» працює для того, щоб право потерпілих стало реальною силою проти агресора та його пособників.
Детальніше: https://imvrra.fund/
Наталія Целовальніченко
голова юридичного департаменту ГО «Геополітичний альянс жінок», голова БФ «Міжнародний рух за права потерпілих внаслідок російської агресії», голова проєкту «Юридичні Сили України», адвокатка, кандидатка юридичних наук
