10/01/2026
Понад десять днів в Ірані не вщухають масові протести, які стали найбільшим спалахом громадянського невдоволення з часів руху «Жінка, життя, свобода» 2022–2023 років. Те, що почалося 28 грудня як протест базарних торговців Тегерана проти катастрофічного обвалу національної валюти, за лічені дні переросло в загальнонаціональний рух із чітко артикульованими політичними вимогами — аж до повалення теократичного режиму. Яскраві кадри протистоянь у столиці, повідомлення The Times про підготовлений «план Б» для втечі верховного лідера Алі Хаменеї до Москви, агресивна риторика адміністрації Трампа — все це змушує аналітиків усе серйозніше розглядати сценарій трансформації або навіть колапсу Ісламської Республіки.
Проблема в оцінках можливості успіху чи провалу протестів проти авторитарних режимів завжди полягає в трьох площинах: інформаційній закритості, що не дозволяє достатньо чітко бачити картинку; вкоріненості режиму, яка створює сталу ілюзію непереможності; та сукупності перших двох факторів, що не дають змогу об’єктивно оцінити реальну стійкість системи. Не перевіривши на досвіді, не зрозумієш, чи режим є достатньо деградованим у межах власно вибудованих інституцій. Саме тому цей аналіз зосереджується на трьох ключових питаннях: реальному рівні деградації режиму, наявності альтернативних еліт та впливі зовнішніх чинників.
Понад десять днів в Ірані не вщухають масові протести, які стали найбільшим спалахом громадянського невдоволення з часів руху «Жінка, життя, свобода» 2022–2023 років. ...