ГО Ветерани 128 батальйону ТрО Дніпровського району

14/09/2026

🕯️Наш побратим. Наш командир. Наш «Студент».

Олег ГАМОЦЬКИЙ пройшов із 128 батальйоном бойовий шлях і до останнього залишався поруч зі своїми людьми. У березні 2023 року він загинув, виконуючи бойове завдання у Бахмуті.

Для нас Олег - не просто ім’я у списку полеглих Героїв. Це побратим, якого пам’ятаємо живим: сильним, надійним, відповідальним, тим, хто не ховався за званням і був там, де найважче.

Сьогодні ще раз згадуємо нашого «Студента».

Олег ГАМОЦЬКИЙ - присутній. Пам’ятаємо. Честь, брате🕯️🇺🇦

🕯️ Щодня у загальнонаціональній хвилині мовчання ми згадуємо всіх полеглих побратимів та посестер, які віддали за свободу України найдорожче - своє життя. Їхні імена навіки вписані в історію України, а пам’ять про їхній подвиг житиме в наших серцях. Ця пам’ять дає нам сили боротися далі й бути гідними тих, хто віддав за Україну найцінніше.

🪖 Сьогодні згадуємо молодшого лейтенанта Олега Гамоцького на псевдо «Студент» — командира стрілецького взводу 128 окремого батальйону територіальної оборони 112 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Олег народився 12 вересня 1980 року. За освітою навчався у професійно-технічному училищі та Національному транспортному університеті. У цивільному житті був власником СТО «Авто Тема», любив автомобілі та полювання.

🤝 Одним із головних принципів Олега була допомога та підтримка людей поруч. Він умів ставити перед собою цілі й послідовно йти до них, цінував родину та роботу і завжди прагнув результату.

Його військовий шлях розпочався ще зі строкової служби, де він був оператором стрільбищ.

У 2014 році Олег добровольцем став на захист України, коли росія розпочала свою агресію. Серед побратимів він швидко здобув авторитет і став старшим солдатом.

А після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році він зібрав навколо себе команду однодумців та разом із ними долучився до територіальної оборони. Згодом продовжив службу у складі Збройних Сил України та отримав офіцерське звання.

⚔️ У березні 2023 року «Студент» разом із побратимами обороняв Бахмут.

Один із його побратимів згадував, що під час відбиття штурму «вагнерів» Олег був єдиним офіцером, якого бачили безпосередньо на позиціях під час стрілецького бою.

«Світлий, приємний хлопець», — саме таким він назвав Олега, згадуючи його вже після загибелі.

20 березня 2023 року під час виконання бойового завдання у Бахмуті Донецької області Олег отримав смертельні поранення.

🏅 За захист України Олег Гамоцький був нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», «За оборону рідної держави» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня — посмертно.

Олег Гамоцький - присутній. Пам’ятаємо та помстимося! ⚔️

13/09/2026

Наш побратим повернувся додому. На щиті.

Ігор ТРОФІМЧУК «Монах»
21.10.1967 - 09.02.2024

Ігор служив у механізованій роті 128 батальйону 112 бригади ТрО ЗСУ. 9 лютого 2024 року він загинув у районі Кліщіївки на Донеччині.

Ми знали про його загибель від самого початку. Побратими, які були поруч, це підтвердили. Але тоді забрати Ігоря з поля бою не було можливості.

За згодою дружини Світлани ім’я Ігоря вже було увічнено серед Героїв-березняківців на Меморіальній локації біля озера Тельбін. Бо для нас він не був «зниклим». Для нас він був нашим загиблим побратимом, якого ми два з половиною роки чекали додому.

І от тепер Ігор повернувся. Його тіло вдалося повернути в Україну в межах репатріаційних заходів. Дружина Світлана розшукує друга Ігоря, Вереновського "Варан", хто знає - напишіть в особисті, передамо.

«Монах» - так ми його знали. Побратими згадують, що він завжди бажав іншим ангела-охоронця. Таким він і залишиться в нашій памʼяті - своїм, справжнім, нашим.

Попереду - прощання і можливість нарешті гідно провести Ігоря в останню путь. Про дату та час повідомимо окремо.

🇺🇦Світла памʼять, брате. Ти повернувся додому

06/09/2026

🔈"Послуги мають доповнювати державну підтримку ветерана, а не підміняти її. Не повинно бути вибору: або виплата, або послуга. Ветеран має отримувати і необхідні сервіси, і ті гарантії, які вже передбачені для нього законом, - наголошує голова ГО "Ветерани 128 батальйону ТрО Дніпровського району м. Києва", ветеран Артем Скрипник.

Нещодавно міністр соціальної політики Денис Улютін заявив, що, мовляв, не бачить сенсу у виплатах людям з III групою інвалідності і що натомість держава має надавати їм послуги. Окремо про ветеранів та осіб з інвалідністю внаслідок війни у коментарі LB.UA міністр не говорив, тому ми не приписуємо йому того, чого він не сказав. Водночас така постановка питання закономірно викликає занепокоєння у ветеранської спільноти.

Серед людей з III групою інвалідності є ветерани та ветеранки, які отримали поранення, травми чи захворювання, захищаючи Україну. Для когось із них виплата може бути основним або навіть єдиним стабільним доходом. Водночас цим людям потрібні якісна реабілітація, медицина, працевлаштування, перенавчання та супровід.

Ми підтримуємо розвиток усіх цих послуг. Але вони не мають ставати заміною вже гарантованої державою підтримки.

☝️Тому позиція ГО проста: будь-яке реформування соціальної системи має відбуватися без звуження прав і гарантій ветеранів та ветеранок, які втратили здоров’я під час захисту України. І в питаннях, які можуть стосуватися осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, ветеранська спільнота має отримати чіткі й однозначні відповіді ще до ухвалення будь-яких змін.

05/09/2026

🔈 Допомога має сенс тоді, коли вона відповідає реальній потребі людини.

За сприяння ГО «Ветерани 128 батальйону ТрО Дніпровського району м. Києва» та наших харківських колег до реабілітаційної клініки Святенко передали спеціалізовані крісла колісні для пацієнтів, які проходять лікування та відновлення.

✅"Такі речі мають цілком практичне значення. Спеціалізовані крісла зроблять перебування пацієнтів у клініці комфортнішим і допоможуть у процесі їхнього відновлення. Для нас важливо, щоб ця допомога працювала там, де вона справді потрібна людям", - зазначив Андрій Діденко.

Для людини після поранення чи складного лікування правильно підібране крісло - це не просто засіб пересування. Це комфорт, безпека, більша самостійність у повсякденних речах та можливість повноцінніше долучатися до реабілітаційного процесу. Особливо важливо це для ветеранів і військових, які проходять тривалий шлях відновлення після поранень.

✅"Підтримка ветеранів для нас - не разові акції, а постійна робота. Ми намагаємося бачити конкретну потребу і знаходити можливість її закрити - разом із партнерами, друзями та всіма, хто готовий допомагати", - наголосив Артем Скрипник.

Дякуємо нашим колегам із Харкова, а також БФ Червона Калина, ГО Міцний кордон Ростислав Зайченко і Косьмацька Катерина, Дмитро Івченко, за партнерство і спільну справу. Найважливіше - щоб допомога доходила саме до тих, хто її потребує.

28/08/2026

🔈 Усе почалося з однієї ще зовсім не оформленої ідеї. Після одного з меморіальних заходів голова нашої ГО Артем Скрипник прийшов до команди Олег Холкін, Таня Кучеряшка, Поліна Кравченко, Юрій Нефедов, Най буде ідея з думкою: ми маємо зробити щось подібне у Дніпровському районі. Але зробити по-своєму - про людей і про життя.

Далі була вже командна робота. Ми шукали формат, говорили з родинами, збирали історії та фотографії, продумували візуальну концепцію. З цією ідеєю ГО "Ветерани 128 батальйону територіальної оборони Дніпровського району міста Києва" подалася на конкурс проєктів 2026 від Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА. Так поступово народилася "Пам’ять в обличчях. Дніпровський".

📌"Коли я вперше озвучив цю ідею команді, я й близько не уявляв, у що вона виросте. Сьогодні до нас самі звертаються родини, які хочуть розповісти історії своїх близьких. І для мене це найважливіший показник того, що ми зробили потрібну річ. Цей проєкт не може бути застиглим - він має розвиватися разом із родинами, чути їх і зберігати не тільки імена наших Захисників і Захисниць, а пам’ять про те, якими вони були людьми", - говорить Артем Скрипник.

Після першої виставки ми отримали багато відгуків і нових пропозицій від родин загиблих та зниклих безвісти. Частину з них уже думаємо, як реалізувати. Є й власні ідеї, куди рухати "Пам’ять в обличчях" далі. Наприклад, Поліна Кравченко запропонувала виставити стенди на "Майстерні міста" - щорічному осінньому традиційному фестивалі в Києві.

Бо тепер це вже значно більше, ніж та перша сира ідея, з якою Артем колись прийшов до команди. Це наш спільний проєкт із родинами. І саме разом із ними ми будемо його розвивати.

Київінформ Пресцентр Департамент соціальної та ветеранської політики КМДА

04/08/2026

Вечірній Київ дякуємо за інформаційну підтримку

Проєкт присвятили Захисникам і Захисницям України, які жили в Дніпровському районі та віддали життя за свободу і незалежність держави. Його мета — не лише вшанува....

04/08/2026

🔈Пам’ять в обличчях. Дніпровський. Відкрито.

Учора відбулося відкриття меморіального виставкового проєкту. Наша команда хотіла, щоб ця виставка була не про війну. Ми хотіли, щоб вона була про людей.

Про чоловіка, який мріяв стати батьком, але не встиг. Про того, хто вже виховував дітей і віддав життя, щоб вони росли у вільній країні. Про нареченого, який не дочекався весілля. Про батька, донька якого більше не обійме тата. Про фотографа, інженера, медика, спортсмена, вчителя, водія, підприємця…

Серед них - дві жінки. Дві українки зі сталевою волею, які на передовій не поступалися чоловікам. Вони рятували, боролися, ризикували собою й до останнього залишалися вірними Україні.

Усі вони були народжені не для війни.

Кожна історія, представлена на стендах, - це чиєсь життя, чиїсь мрії, нездійснені плани й велика любов до своїх рідних та України. Саме тому ми починали розповідь не з бойового шляху, а з того, ким були наші Герої і Героїні до того, як війна змусила їх узяти до рук зброю.

Сьогодні нам залишається найважливіше - берегти ці історії. Розповідати їх дітям, пам’ятати людей, які жили поруч із нами, і втілювати далі ті цінності, заради яких вони боролися. Адже пам’ять - це теж дія.

Щиро дякуємо родинам, які довірили нам найцінніше - спогади про своїх рідних. Дякуємо кожному, хто допомагав збирати матеріали, писав історії, працював над оформленням виставки, підтримував цей проєкт і був поруч на відкритті. Ця виставка стала можливою завдяки спільній праці багатьох небайдужих людей. А також окрема подяка Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА, в рамках конкурсу проєктів 2026 якого реалізувався цей захід. А попереду ще дві виставки.

🤝Пам’ять живе доти, доки ми розповідаємо історії.

Культурний кластер "Краків" Київська міська державна адміністрація - КМДА Відділ Уповноваженого Київради з прав ветеранів війни Артем Скрипник Департамент соціальної та ветеранської політики КМДА

25/07/2026

🔈 Для команди нашої ГО "Ветерани 128 батальйону»"сьогодні був день, наповнений людьми, щирими емоціями та спільною справою.

Поки Юрій, Валерій та Артем із самого ранку облаштовували локацію ГС "Ліга єдності ветеранів", привозили та встановлювали апарати з лимонадом і солодкою ватою, Поліна вже готувалася дарувати дітям і дорослим солодкий настрій. Таня пригощала всіх прохолодним лимонадом, який у таку спеку став справжнім порятунком.

Тим часом Євген разом із дитиною представляв нашу команду у турнірі зі спортивної риболовлі. І це було особливо символічно, адже такі події - не про змагання, а й саме час, проведений разом із родиною, про спільні емоції та спогади, які залишаються надовго.

Для нас найціннішим сьогодні були не результати чи відзнаки. Найціннішими стали усмішки дітей, зустрічі з побратимами, нові знайомства, щирі розмови та відчуття великої ветеранської родини, яка продовжує зростати.

Щиро дякуємо Благодійному фонду "Розквіт нації" за запрошення й чудову організацію Family Fishing Fest 2026, а кожному, хто завітав, - за теплу атмосферу.