Принцип надії / The Principle of Hope

21/09/2026

Ми надрукували плакати і радо ділимося.

Плакат — дуже стислий формат. Стиснути поради до 10 пунктів було непросто, адже людям, які зараз на шляху відновлення, хочеться сказати набагато більше. Тож ми додали до плакатів посилання на сайт homecoming.in.ua/, де є багато корисних текстів і відео — про фізичний і психологічний стан після полону, про відновлення документів і гарантовані державою пільги, про відновлення родинних зв’язків, спілкування з медіа і багато іншого. А незабаром буде ще більше.

Якщо ваша організація працює з людьми, котрі мають досвід полону, та їхніми близькими, і ви хочете, щоб ми надіслали вам плакати, заповніть коротку форму: https://forms.gle/YVdSzkjx93Sbq3nk6

Дякуємо Razom for Ukraine за підтримку у створенні цього матеріалу.

19/09/2026

Maksym Moses:
Як і багато інших колишніх полонених, я не хочу, щоби решту мого життя мене асоціювали передовсім зі статусом звільненого полоненого. З іншого боку, чи хочу я того, чи ні — приклади з полону якось доходять краще до ширшої авдиторії, ніж інші. Тож треба використовувати ті інструменти, які тобі надала доля. Так от.
Під час допитів у полоні (протягом перших тижнів, але не одразу) було багато "виховних бесід". По першому допиту-двох, надалі з усіма хлопцями в камері говорили передовсім не про те, де були наші підрозділи та який був зв'язок між ними (на той момент це вже не мало жодного значення), а про те, що "ми одін народ" і "Росія нас асвабаділа". Намагалися розхитати і змусити погодитися.
Але наративи були різні. Найжалюгідніші були якраз про "адін народ", "адін язик", "одну віру православну" (і таке було). Ці не працювали. А от коли починали говорити про соціальну нерівність, розшарування, корупцію — особливо коли говорили ті з допитувачів, хто хоч трохи знали Україну, попри те, що росіяни (їх було чимало) — це відгукувалося. Бо майже всі військовополонені хлопці, які були зі мною в камері (раніше — заробітчани, будівельники, таксисти, фермери, вчителі, різнороби) знали, про що йдеться, коли йшлося про корупцію. На тих чи інших рівнях. У той чи інший момент. І багато хто з них підтримали Майдан у 2013-2014 передовсім для того, щоби цього більше не було, і їм, та їхнім дітям, не довелося знову із цим мати справу.
Стратегічний наратив "допитувачів" був таким (не дослівно, а зведено, звісно): "України не існує. Не тому, що немає території чи людей. А тому, що немає інституцій. А є одна (або кілька взаємосполучених) корупційних схем, і вони і роблять вигляд, що вони — держава. Але корупційна схема — не держава, а її жалюгідна імітація, і організоване злочинне угруповання. І питання тільки в тому, хто цю схему контролює та отримує зиск, і як ці люди використовують інших — зокрема вас, добровольців-військових — як робочу силу в мирний час, і гарматне м'ясо у воєнний. Ви справді хочете вбивати і помирати за цю корупційну схему?"
Це — отримувало відгук. Але дуже обмежений. Бо навіть хлопці з браком базової освіти та важким життєвим досвідом розуміли, що вони воюють за гідність, безпеку рідних і цінності. Але трохи відгуку було — бодай на рівні подальших обговорень всередині камери. Втім, це було радше "вправами для розуму", ніж чимось серйозним: на моїй пам'яті, за дуже рідкісними винятками, цими аргументами окупантам не вдалося нікого перетягнути на свій бік.
Втім я, власне, про поточні новини. І попередні новини. І (так розумію, і, на жаль, очікую) наступні новини.
Ті люди у владних органах, які облаштовують свої масштабні оборудки, обкрадають співгромадян, виводять громадські чи допомогові кошти на власну користь — звісно, крадії, і як такі заслуговують на відповідну оцінку.
Але є ще один момент. Вони — це ті, хто втілюють у реальність модель України як неіснуючої спільноти (навіть не кажу "держави"), як просто тотальної корупційної схеми, інспірованої зовнішніми силами, — ту модель, яку просуває російська пропаганда.
Распільщікі бюджетів та кришувальники колл-центрів, які мають стосунок до ухвалення державних рішень, маю сказати: ви маєте розуміти, що ви втілюєте в життя вологі фантазії тих росіян-спецпризначенців, які допитують наших полонених. Ви, своїми діями, підтверджуєте їхні твердження і аргументи. Ви робите їхню пропаганду — реальністю. Чимало наших полонених офігіли би від наших внутрішніх політичних новин, якби отримали їх у сирому вигляді, одразу після звільнення з ізоляції та без підготовки. І це би сильно підважило волю до опору багатьох із них. Через вас. Бо ви поводитеся абсолютно так, як допитувачі полонених хотіли би, щоби ви поводилися: ви усе робите за їхньою методичкою. Методичкою тих, хто намагаються нас знищити.
Тому ви всі — не просто жадібні та егоїстичні людиська. Мова іде про роботу на ворога. Мені просто цікаво, скільки із вас це розуміють.
Ми, у полоні, на ці заманухи не піддалися. Ми вважали, що є щось значно суттєвіше, що ми обороняємо, і що відрізняє нашу спільноту від "русского міра".
І зараз лишається лише сподіватися, що ми зможемо це суттєве оборонити, попри знесилення і погані новини: і від зовнішніх агресорів, і від внутрішніх їхніх поплічників, свідомих і несвідомих.

04/09/2026

Завдяки партнерам з Український кризовий медіа-центр та естонським партнерам з International Practitioners' Partnership Network PractNet, співкоординатор Принцип надії / The Principle of Hope Максим Буткевич Maksym Moses з колегами-медійницями та комунікаційницями відвідав Таллінн, де під час низки зустрічей говорив, поміж іншим, про долю українців та українок у російському полоні. Дуже дякуємо колегам за таку можливість!

На світлині — вручення символіки солідарності з українськими полоненими Лізі оборони Естонії Кайтселійт (фото Тетяни Щербатюк).

30/08/2026

Сьогодні, у Міжнародний день жертв насильницьких зникнень, згадуємо українських військових і цивільних, котрі постраждали від цього злочину проти людяності, і висловлюємо підтримку їхнім близьким, які місяцями й роками чекають у невідомості. За підрахунками правозахисників, жертвами насильницьких зникнень внаслідок війни Росії проти України з 2014 року стали щонайменше 9796 людей.

Реальна кількість може бути значно більшою, адже Росія приховує інформацію про зниклих і далеко не всі випадки вдається задокументувати.

Насильницьке зникнення відбувається, коли представник держави або особи, які діють з її дозволу, підтримки чи мовчазної згоди, позбавляють людину волі, а потім відмовляються визнавати факт її затримання або повідомляти, що з нею сталося і де вона перебуває. Так людина опиняється поза захистом закону, а її близькі можуть місяцями або роками залишатися в невідомості.

Кожна людина має бути знайдена. Кожен випадок має бути розслідуваний. Воєнні злочинці мають бути покараними.

У коментарі додаємо дослідження Center for Civil Liberties / Центр громадянських свобод «Насильницькі зникнення та принцип універсальної юрисдикції: можливості кримінального переслідування громадян РФ». Автор аналізує законодавство 26 держав, де можуть опинитися громадяни РФ, причетні до насильницьких зникнень українських військових і цивільних, та окреслює конкретні кроки, які потрібно зробити Україні, щоб уможливити затримання російських злочинців і притягнення їх до відповідальності в межах універсальної юрисдикції.

Щонайменше 9796 людей стали жертвами насильницьких зникнень внаслідок війни Росії проти України з 2014 року – за підрахунками правозахисників.

Проте реальна кількість постраждалих може бути значно більшою, адже Росія приховує інформацію про зниклих, і далеко не всі випадки вдається зафіксувати та задокументувати.

За цими цифрами – конкретні люди. Це тисячі людей, доля та місцеперебування яких залишаються невідомими, і тисячі родин, які чекають на бодай якусь інформацію.

Насильницьке зникнення відбувається, коли представник держави або особи, які діють з її дозволу, підтримки чи мовчазної згоди, позбавляють людину волі, а потім відмовляються визнавати факт її затримання або повідомляти, що з нею сталося і де вона перебуває.

Так людина опиняється поза захистом закону, а її близькі можуть місяцями або роками залишатися в невідомості.

У Міжнародний день жертв насильницьких зникнень ми нагадуємо про людей, які постраждали від цього злочину.

Люди – не цифри. Кожен випадок має бути розслідуваний. Кожна людина має бути знайдена.

Міжнародна спільнота має робити все, щоб притягнути до відповідальності Росію за насильницькі зникнення та інші злочини, вчинені під час її війни проти України.

26/08/2026

Польська фундація "Пограниччя" Borderland - Pogranicze, Sejny обрала лауреатами своєї щорічної премії "Люди пограниччя / Borderlanders" істориків Timothy Snyder i Marci Shore. У симпозіумі, присвяченому лауреатам, взяв участь співкоординатор "Принципу надії" Максим Буткевич Maksym Moses. У своєму виступі він подякував лауреатам за підтримку України та захист фундаментальних цінностей, які об'єднують усіх вільних людей і за які зараз бореться український народ. Також він попросив не забувати про українських військовополонених і цивільних у російській неволі. Організатори симпозіуму нагадували про українських полонених, вмістивши на сцені символіку солідарності з ними.

Раніше лауреатами премії "Людина пограниччя" були, зокрема, Єжи Фіцовський, Томас Венцлова, Арво Пярт, Богдан Осадчук, Клаудіо Маґріс та Ірена Вейсайте.

Фото Julia Musakovska — дякуємо!

24/08/2026

‼️🇺🇦Подвійне свято сьогодні!
Україна повернула десятьох військовослужбовців, яких вважали безвісти зниклими. Бажаємо звільненим якнайлегшого відновлення. А всім, хто чекають, — сил і надії.

І з 35-ю річницею відновлення Незалежності нас усіх🇺🇦

19/08/2026

Як же ми чекали!
103 наших — удома! Більшість із них мають тяжкі захворювання або поранення.
Бажаємо звільненим якнайлегшого відновлення.
Дякуємо всім, хто доклалися до їхнього повернення.

03/08/2026

Якщо ви на нашій сторінці вперше, цей пост для вас. Тут ми коротко розповімо про те, що робить БФ «Принцип надії».

🟨 Міжнародна адвокація. Співкоординатор «Принципу надії» Максим Буткевич бере участь у заходах в Україні і за кордоном, щоб нагадувати світові про наших у російській неволі.

🟨 Поширення інформації про наших полонених для міжнародної аудиторії. Разом із фондом Homeward ми створили багатомовний сайт CAPTURED, куди викладаємо журналістські матеріали та аналітику про українських цивільних і військових у російській неволі, опубліковані в різних джерелах з 2014 року. Якщо вам треба за кордоном розповісти про те, що таке російський полон, надавши тільки одне посилання, скористайтеся цим: captured.org.ua Зараз ресурс працює англійською, іспанською та українською мовами.

🟨 Інформаційні матеріали, які допомагають повернутися після полону до вільного життя. Ми робимо відео та буклети, які використовують команди реінтеграційних центрів, де звільнені з полону військовослужбовці проводять перші тижні після повернення в Україну. Також готуємо матеріали для тих, хто дочекалися своїх рідних і близьких із неволі. Для медичних працівниць і працівників, які стикаються з такими пацієнтами в роботі. Для медій, які пишуть про полон і про звільнення. Для роботодавців. Більшість матеріалів ми викладаємо на сайті homecoming.in.ua та на ютуб-каналі www.youtube.com/.

🟨 Символіка солідарності. У полоні важливо знати, що про тебе пам’ятають. Ми створили й поширюємо символіку солідарності з полоненими, щоб наше чекання було активним і видимим. Пишіть нам, якщо вам потрібні стикерпаки, значки, наліпки на машину, прапори, футболки. Українською або англійською. Хай навіть у ті моменти, коли ми мовчимо, про наших полонених кричить символіка.

🟨 Навчання для військових. Україна вже звільнила з російського полону понад 9 тисяч військових. Кожен та кожна з них має свій досвід потрапляння в полон та виживання в полоні. Це занадто дорогий досвід, щоб ним нехтувати. Ми співпрацюємо з Центральним управлінням цивільно-військового співробітництва ГШ ЗСУ, Офісом військового омбудсмана та різними підрозділами Сил оборони задля того, щоб базова інформація про уникнення полону та про виживання в полоні викладалася в межах БЗВП.

🟨 Нагальні потреби звільнених, зокрема й медичні. Держава робить дуже багато для реінтеграції та реабілітації звільнених з полону, але у громадських організацій є перевага: коли потрібне швидке реагування, ми значно гнучкіші — і це саме завдяки вашим благодійним внескам!

Ми дуже вдячні всім, хто нас підтримують. Ось наш гривневий рахунок: https://pb.ua/short?5Z9CN Також маємо рахунки в доларах і євро. Кожен внесок важливий. За благодійний внесок від 600 грн ми надрукуємо для вас футболку із символікою солідарності з полоненими.

Ми співпрацюємо, ділимося досвідом, комунікаційними матеріалами і символікою. Якщо самі не в змозі допомогти, скеровуємо до партнерських організацій. Зазвичай відповідаємо швидко. Пишіть нам на [email protected] або в особисте повідомлення на цій сторінці.

30/07/2026

Сьогодні ми презентували homecoming.in.ua — cайт для тих, хто вертається з російської неволі, і для всіх, хто прагне їм допомогти.

Найбільший розділ нашого сайту — «Я повертаюся до вільного життя». У ньому є відео й тексти, які допомагають звільненим зорієнтуватися в перші тижні після повернення: пояснюють, як організовано заходи в реінтеграційних центрах, які особливості фізичного і психологічного стану після полону, на що звернути увагу під час відновлення документів, які виплати та пільги гарантовані державою, чого очікувати від зустрічі з рідними, яка мета співпраці з правоохоронними органами, як спілкуватися з журналістами, що таке підтримка рівний рівному тощо.

Окремим розділом подано матеріали з порадами для рідних: як зустріти близьку людину після полону, як допомогти відновитися, як підготувати дитину до зустрічі з батьком або мамою, які пройшли через полон.

Ми також додали розділи з рекомендаціями для медичних працівників та працівниць і для медіа, які створюють матеріали про полон і висвітлюють історії звільнених.

Частину матеріалів, розміщених на сайті, уже використовують мультидисциплінарні команди реінтеграційних центрів у роботі зі звільненими з полону військовослужбовцями. Ми сподіваємося, що сайт стане в пригоді всім, хто залучені в реабілітацію, реінтеграцію та супровід військових і цивільних, котрі пройшли через російську неволю. І вже працюємо над тим, щоб матеріалів на сайті стало більше.

Дякуємо всім, хто долучилися до події: представникам і представницям Управління реінтеграційних заходів Центрального управління Цивільно-військове співробітництво - CIMIC, Командування Медичних сил Збройних Сил України, Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Офісу Генерального прокурора, МВС України, Центру психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України, Офісу військового омбудсмана, Блакитний птах, Медійної ініціативи за права людини, "Права на захист" та інших громадських організацій, а також міжнародних донорів. Для нас така увага — передусім показник того, як багато організацій, структур залучені у відновлення українських громадян і громадянок, звільнених з російської неволі.

Дякуємо експертам та експерткам, які поділилися своїм досвідом у матеріалах на homecoming.in.ua: Начальнику Центрального управління ЦВС ГШ ЗСУ полковнику Олександру Куткову, Керівнику Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ Андрію Пастернаку, Начальнику управління реінтеграційних заходів ЦВС ГШ ЗСУ полковнику Володимиру Петухову, Начальнику відділу — заступнику начальника управління реінтеграційних заходів ЦВС ГШ ЗСУ Дмитрові Янтальцю, офіцеру відділу постізоляційного супроводу управління реінтеграційних заходів ЦВС ГШ ЗСУ майору юстиції Ігорю Хомічову, військовому лікарю, провідному терапевту центру реінтеграції звільнених з полону військовослужбовців майору медичної служби Сергію Макарову, лікарю-психіатру, ординатору відділення медико-психологічної реабілітації, реінтеграції та постізоляційного супроводу лейтенант медичної служби Олегу Токарчуку, психологині й очільниці ГО «Блакитний птах» Мокроусова Ганна, оборонцю Маріуполя, який пройшов через полон, журналісту й фахівцю з комунікацій Роман Борщ та Вільгельм Вітюк — оборонцю Маріуполя, який після звільнення з полону став сертифікованим фахівцем з підтримки у форматі рівний рівному.

Дякуємо Центру громадянських свобод за партнерство в просуванні травмочутливих і коректних підходів до висвітлення теми полону. Дякуємо Офісу військового омбудсмана за консультування з юридичних тонкощів.

Дякуємо команді, яка допомагала писати й редагувати тексти та організовувати зйомки. Волонтеркам і волонтерам.

Дякуємо дизайнерці Марії Прийдан за графічний стиль і за те, що наші матеріали структуровані й легко читаються. Дякуємо нашому відеографу Олексію Хуторному — за вміння працювати з різними людьми і з чутливими темами. Й іншому Олексію, який змонтував відео для шапки сайту, перебуваючи прямо на бойових позиціях.

Дякуємо студії SEVEN SOFTWARE — за те, що зробили для нас сайт на волонтерських засадах.

І PEN Ukraine — за те, що надали приміщення для відеозапису в Києві.
І студії звукозапису ALEBE, яка надала приміщення для зйомок у Немирові. Й особисто Ларисі Зозулі, яка відкрила цю студію, втіливши мрію сина — полеглого прикордонника та музиканта Олександра Бевза. Низький уклін Олександрові за його подвиг.

Дякуємо донорам Prague Civil Society Centre, Міжнародний фонд "Відродження" та Razom for Ukraine — за те, що рік тому повірили в нас, тоді новостворену організацію із ще порожньою грантовою історією, і підтримали розроблення матеріалів. Й окремо фонду РАЗОМ за те, що продовжуєте цю підтримку.

Дякуємо, Український кризовий медіа-центр, за організацію події, за ці світлини і відеотрансляцію, посилання на запис якої додамо в коментарі.