21/06/2026
🌟Минулого тижня завершився Літній інститут “The Meeting Point: Turtle Island and Qırım” , який проходив з 9 по 12 червня 2026 року у Текірдазі, Туреччина.
Вже другий рік поспіль Центр «Кримські cтудії» Києво-Могилянської академії долучається до творення цієї ініціативи. Програма була розроблена Канадським інститутом українських студій (CIUS) у партнерстві з Українським центром ресурсів та розвитку Університету МакЕвана (Ukrainian Resource and Development Centre - MacEwan University) та у безпосередній співпраці з нашим Центром.
Цей захід вдруге став майданчиком для безпрецедентної розмови. До цього ніхто не реалізовував подібного формату взаємодії, де за одним столом зустрічаються дослідники та носії знань корінних народів Черепашого острова (Канади) і кримськотатарські вчені та культурні діячі.
Цьогоріч нам вдалося вибудувати глобальний міст, об'єднавши кримських татар з України, представників кримськотатарської діаспори Туреччини та корінні народи Канади. Ця зустріч ґрунтується на визнанні того, що наші спільноти є носіями складних інтелектуальних, культурних та історичних традицій, які продовжують розвиватися в умовах переміщення, тяглості та сучасних викликів.
Робота вимагала створення безпечного простору. Під час інституту ми проживали різні, часто дуже полярні емоції, адже корінні народи об'єднує глибокий травматичний досвід. Проте саме можливість говорити з власних епістемічних позицій, послуговуватися власними інтелектуальними традиціями та методами дозволила вибудувати щиру емпатію та солідарність. Ми не намагалися перекласти одну традицію на терміни іншої, а радше шукали точки резонансу там, де вони існують, і вчилися визнавати та поважати відмінності. Будь-який спільний концептуальний зв'язок виникав органічно, безпосередньо під час самих дискусій.
Цей досвід підсвітив важливу концептуальну перспективу. Кримськотатарські студії наразі ще перебувають на етапі свого оформлення, проте вони мають колосальний потенціал. Вони здатні не лише повноцінно постати як самостійний напрямок, але й стати зразковими для всього глобального поля досліджень корінних народів. Це відкриває шляхи для нових форм пізнання, заснованих на взаємності, пам'яті та поваги.
Сьогодні головним викликом для дослідників корінних народів залишається видимість. Це питання заторкує як кількісну присутність дослідників в академічному середовищі, так і безкомпромісну якість їхніх студій. Досягнути цієї видимості неможливо поодинці – це потребує спільних зусиль та взаємопідтримки. Саме тому такий глобальний діалог є критично важливим.
Водночас це вимагає від нас перегляду та уточнення наявних методологічних підходів. Розмова про історичний досвід, землю, спорідненість та мову не повинна обов'язково вкладатися у рамки загальноприйнятих західних концептуальних структур. Ця зустріч є продовженням вже усталених відносин, які плекають діалог, спільне творення та спільне майбутнє.