04/08/2026
Серпень - Міжнародний місяць обізнаності щодо автозапальних захворювань, запропонований Autoinflammatory Alliance, Autoinflammatory Awareness Month
Цьогоріч він має сумний характер. 28 липня після тяжкої хвороби відійшов у вічність д-р Даніель Кастнер (Dan Kastner, (1951–2026), видатний американський лікар-науковець, якого світова медична спільнота заслужено назвала «батьком автозапалення». Даніель Кастнер змінив саме розуміння системного запалення.
У 1985 році він розпочав роботу в Національних інститутах здоров’я США (National Institutes of Health (NIH), де поєднував дослідження з безпосередньою роботою з пацієнтами. У 2010–2021 роках очолював інтрамуральні наукові програми National Human Genome Research Institute, залишаючись водночас активним клініцистом і керівником секції запальних захворювань.
Др. Кастнер сформував міжнародну дослідницьку команду, яка після восьми років роботи у 1997 році ідентифікувала ген MEFV на 16-й хромосомі. Цей ген кодує білок пірин, що відіграє фундаментальну роль у регуляції запальної відповіді. Відкриття зробило можливою молекулярну діагностику сімейної середземноморської гарячки та відкрило абсолютно новий шлях до розуміння механізмів вродженого імунітету.
Невдовзі команда Д-ра Кастнера відкрила генетичну природу TRAPS - (Tumor Necrosis Factor receptor-associated periodic syndrome). Саме після відкриттів MEFV і TRAPS д-р Кастнер та його колеги запропонували поняття «автозапальні захворювання» - окрему групу хвороб, при яких виникає, "безпричинне" системне запалення, але без класичних аdтоантитіл та антиген-специфічних Т-лімфоцитів, характерних для автоімунних захворювань. Стало зрозуміло, що це передусім порушення регуляції вродженого імунітету. Так народилася нова галузь медицини і абсолютно нові терапевтичні напрямки.
Протягом наступних десятиліть команда Д-ра Кастнера та його міжнародні співдослідники зробили визначальні внески у встановлення генетичної природи та механізмів багатьох інших захворювань: CINCA/NOMID, PAPA, DIRA, PLAID та APLAID, DADA2, гаплонедостатності A20, отуліпенії, CRIA-синдрому. Ці дослідження не завершувалися лише назвою нового гена: вони змінювали лікування. Зокрема, блокада IL-1 радикально покращила результати у пацієнтів із CINCA/NOMID, а застосування інгібіторів TNF стало життєво важливим підходом при лікуванні DADA2-синдрому.
Одним із найяскравіших пізніх відкриттів став опис у 2020 році VEXAS-синдрому, спричиненого набутими соматичними мутаціями в гені UBA1. Дослідники під керівництвом Даніеля Кастнера та його колег застосували принципово новий підхід: вони почали не з групування пацієнтів за подібними симптомами, а з пошуку патогенних варіантів у геномі. Цей genome-first approach дозволив об’єднати пацієнтів із, на перший погляд, різними ревматологічними, гематологічними та запальними діагнозами в межах одного нового захворювання.
Праці Д-ра Кастнера були тісно пов’язані з геномною революцією, започаткованою Human Genome Project.
У 2021 році Даніель Кастнер був удостоєний Премії Крафорда з поліартриту - за створення концепції автозапальних захворювань. Премія Крафорда є однією з найпрестижніших міжнародних наукових відзнак. Її присуджують Королівська шведська академія наук і Фундація Крафорда у напрямах, які доповнюють Нобелівські премії: математика й астрономія, науки про Землю, біологічні науки та поліартрит. Премію з поліартриту присуджують лише тоді, коли науковий прогрес у цій галузі є справді визначним.
Колеги згадують його як надзвичайно людяну, відкриту і щедру людину - з інтелектуальною сміливістю, але без наукової зверхності, з почуттям гумору, доброзичливістю та щирим інтересом до інших. Він підтримував молодих дослідників, давав їм упевненість у важливості їхніх запитань і допомагав формувати власний професійний шлях. Для нього успіх керівника визначався успіхами людей, які працювали поруч із ним.
Д-р Кастнер сформував не лише нову галузь науки - він сформував міжнародну спільноту пацієнтів, клініцистів, генетиків, імунологів і дослідників. Він послідовно підтримував міжнародну співпрацю, був наставником для науковців у NIH та далеко за його межами, сприяв розвитку глобальної мережі фахівців з автозапальних захворювань і становленню International Society of Systemic Auto-Inflammatory Diseases. Його школа довела, що спостереження за одним пацієнтом із рідкісною хворобою може привести до відкриття фундаментального механізму роботи людського імунітету.
Його спадщина - це не лише відкриті гени. Це пацієнти, які нарешті отримали правильний діагноз. Діти, яким вдалося запобігти незворотному ураженню органів. Родини, які дочекалися пояснення хвороби. Лікарі, які навчилися бачити за повторними гарячками не тільки інфекцію. І ціле покоління науковців, яке продовжує ставити складні запитання.
Світла пам’ять Даніелю Кастнеру