Знай Де-І від Української мережі за права дитини, Kyiv (2026)

25/03/2026

Патронат над дитиною — це професійна послуга, яка передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини в сім’ї.

У цей період дитина живе не в закладі, а в родині патронатного вихователя — дорослого, який бере на себе щоденну турботу і підтримку.

🟣Хто такий патронатний вихователь?

Це людина (або подружжя), яка професійно доглядає за дитиною у кризовий період її життя. Він не «замінює батьків», а стає для дитини стабільною опорою, коли це найбільше потрібно.

🟣Патронатний вихователь:
– проживає з дитиною її щоденність — від побуту до емоційних моментів;
– супроводжує в навчанні, лікуванні, соціальних процесах;
– допомагає дитині пройти через стрес, страх або розгубленість;
– створює безпечне середовище, де дитина може відновлюватися.

‼️Важливо: патронат — це не лише про бажання допомогти, а про професійну діяльність, яка потребує підготовки, ресурсу і постійної включеності.
Патронатний вихователь не залишається сам — поруч є помічник і команда фахівців, які супроводжують цей процес.

🟣Хто може стати патронатним вихователем?
Це може бути повнолітня людина або подружжя, які:
– мають стабільні житлові умови;
– готові прийняти дитину у свою сім’ю тимчасово;
– мають ресурс бути поруч у складний період;
– готові навчатися та співпрацювати з соціальними службами.

У кризовий момент дитина не має залишатися наодинці з системою. Патронат дає можливість прожити цей період у сім’ї — з підтримкою, щоденною турботою і відчуттям безпеки.

12/03/2026

💜Велика прийомна сімʼя (дитячий будинок сімейного типу, ДБСТ) — це родина, яка бере на виховання щонайменше пʼять дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, і забезпечує їм життя у сімейному середовищі.

Разом із рідними дітьми у такій сімʼї може виховуватися не більше десяти дітей.

🟣Створити велику прийомну сімʼю можуть:
✅подружжя, яке перебуває у шлюбі;
✅повнолітня особа.

Кандидати у батьки-вихователі мають бути працездатними, платоспроможними та здоровими, мати житло та стабільний дохід і бути готовими взяти відповідальність за виховання кількох дітей.

‼️Якщо ДБСТ створює подружжя, рішення має бути спільним — згоду повинні дати обидва. Без цього велика прийомна сімʼя не може бути створена.

Під час влаштування дітей також враховується вік батьків-вихователів і дітей, щоб на момент досягнення батьками пенсійного віку діти могли досягти повноліття. Якщо пенсійного віку досягає один із батьків-вихователів, тривалість перебування дітей у сімʼї визначається за віком молодшого. В окремих випадках, за згодою сторін, велика прийомна сімʼя може продовжувати функціонувати до п’яти років після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку.

🟣Хто не може бути батьками-вихователями
Закон визначає перелік обмежень. Батьками-вихователями не можуть бути люди, які:
❌визнані недієздатними або обмежені в дієздатності;
❌позбавлені батьківських прав;
❌мають залежність від алкоголю чи наркотиків;
❌мають певні медичні протипоказання;
❌не мають постійного житла або стабільного доходу;
❌мають судимість за тяжкі злочини;
❌притягалися до відповідальності за домашнє насильство;
❌є громадянами держави-агресора;
❌або якщо їхні інтереси суперечать інтересам дитини.

🟣Які діти можуть виховуватися у великій прийомній сімʼї

У великі прийомні сімʼї влаштовують дітей, які мають статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Це можуть бути діти, чиї батьки померли, зникли безвісти, перебувають у полоні чи в місцях позбавлення волі, втратили можливість піклуватися про дитину або були позбавлені батьківських прав.

Під час воєнного стану дітей, які залишилися без батьківського піклування, також можуть тимчасово влаштовувати у великі прийомні сімʼї, дотримуючись установленої законодавством граничної кількості дітей у родині.

Велика прийомна сімʼя дає дітям можливість жити і зростати в родині, отримувати щоденну підтримку дорослих і турботу замість інституційного догляду.

04/03/2026

Іноді рішення про опіку народжується поступово – після розмови, історії конкретної дитини або усвідомлення, що ви готові дати комусь стабільність і підтримку.

Іноді – це питання відповідальності перед родиною, коли дитина залишилася без батьківського піклування і потребує саме “своїх” дорослих.

Опіка – це не спрощена версія усиновлення і не тимчасова допомога. Це юридично оформлена відповідальність за життя дитини, її безпеку, розвиток і щоденні рішення.

Опікун стає законним представником дитини та відповідає за її інтереси.

Процедура має кілька етапів. Вона передбачає перевірку документів, навчання та оцінку готовності – не для того, щоб ускладнити шлях, а щоб дитина потрапила в безпечне середовище.

Гортайте галерею, щоб дізнатися як виглядає цей процес крок за кроком☝️

Після юридичної частини починається найскладніше і найважливіше – життя разом. Адаптація може бути непростою, особливо якщо ви не є родичами дитини. Дитині потрібен час, щоб довіряти. Вам – щоб навчитися чути її потреби.

Опіка – це рішення стати для дитини точкою стабільності. І воно завжди більше, ніж набір документів.

24/02/2026

24 лютого 2022 року життя в Україні радикально змінилося.

Наслідки повномасштабної війни зокрема впливають і на дітей. Втрата безпеки, дому, стабільності, розлука з батьками, травматичний досвід, вимушене переміщення – усе це підвищує ризик того, що дитина залишиться без належної підтримки дорослих і може опинитися в інституційному закладі.

І саме цього не можна допустити: дитині потрібні сім’я, близькі стосунки, спільнота поруч – а не ізоляція.
Водночас інституціалізація – це ризик не лише для дітей. За наявними даними, вже сьогодні життя в інституціях є реальністю для щонайменше 48 тисяч дітей та близько 41 тисячі дорослих людей.

Поранення, інвалідність, втрата житла або роботи, смерть рідних, вимушене переміщення – війна створює ситуації, коли людині просто немає на кого спертися. У таких умовах інтернат починає виглядати як єдиний варіант – хоча насправді це наслідок браку підтримки в громаді.

Деінституціалізація – це не про закриття інтернатів.

Це про створення системи соціальних, освітніх, медичних і реабілітаційних послуг у громадах, які дозволяють підтримати дитину чи дорослу людину без вилучення з сім’ї та звичного середовища.

Підтримка сімей із дітьми, патронат, послуги з психічного здоров’я, соціальний супровід, денний догляд, підтримане проживання – саме ці послуги допомагають прожити кризу без ізоляції. Вони дають можливість дітям залишатися в сім’ї, а дорослим – не опинятися в інституціях через наслідки війни.

У контексті війни розвиток соціальних послуг у громадах – це спосіб не допустити нової хвилі інституціалізації. І забезпечити підтримку там, де люди живуть – а не там, куди їх змушені перемістити через відсутність альтернатив.

10/02/2026

🟣Коли дитина втрачає батьківське піклування, держава має зробити все можливе, щоб вона зростала в сім’ї, а не в закладі. Саме тому законодавство України передбачає кілька сімейних форм влаштування – і вони є пріоритетними порівняно з інституційним доглядом.

Найчастіше люди плутають дві форми: усиновлення та опіку/піклування. Ззовні може здаватися, що це “про одне й те саме” – дитина живе в родині. Але юридично це різні рішення.

📌Усиновлення – це прийняття дитини в сім’ю на правах доньки або сина на підставі рішення суду.

Що це означає юридично:
✅усиновлювачі набувають усіх прав і обов’язків батьків;
✅дитина набуває прав і обов’язків рідної дитини в цій сім’ї;
✅припиняються особисті й майнові права та обов’язки між дитиною і біологічними батьками та родичами (і натомість виникають – з усиновлювачами та їхніми родичами);
✅усиновлювачі можуть бути записані як мати/батько у документах, а також (за процедурою) змінювати ПІБ, дату/місце народження.

Важливо: усиновленню підлягають діти зі статусом дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, за окремими підставами.

📌Опіка/піклування – це влаштування дитини в сім’ю, де дорослий стає її законним представником, але не набуває статусу батька чи матері.

Ключові факти:
✅опіка встановлюється над дітьми до 14 років;
✅піклування – над дітьми 14–18 років;
✅рішення ухвалюють органи опіки та піклування (районні/міські органи влади залежно від ситуації);
✅за дитиною зберігається її правовий статус (дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування);
✅форма зазвичай тимчасова: дитина може повернутися в біологічну сім’ю, бути усиновленою або перебувати під опікою до повноліття.

👉Усиновлення 🟰 назавжди: повні батьківські права й обов’язки, нові юридичні родинні зв’язки.
👉Опіка/піклування 🟰 захист на період: дорослий представляє інтереси дитини, але не стає батьком/матір’ю юридично.

Якщо ви колись думали про це – збережіть допис.

Розуміння різниці між усиновленням і опікою часто стає тим самим першим кроком, з якого починається дорога дитини до сім’ї.

05/02/2026

❓У багатьох родин є запитання: чи реально усиновити дитину, яка через війну опинилася за межами України разом із закладом?

✅Так – така процедура в Україні працює.

Із 1 червня 2023 року запроваджено рішення, яке дозволяє усиновлювати дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яких евакуювали з інституційних закладів за кордон.

Сенс змін простий: дитина може знайти родину, навіть якщо тимчасово перебуває в іншій країні.

📌Як проходить процес
Процедуру частково адаптували під реалії війни: окремі етапи можна пройти онлайн, що зменшує кількість поїздок і пришвидшує старт. Але є правило, яке не скасовується: особиста зустріч із дитиною обов’язкова. Тобто майбутні батьки (або щонайменше один із них) мають приїхати до дитини в країну її перебування.

📌Хто має право усиновлювати
Податися можуть громадяни України, які:
➡️стоять на обліку кандидатів в усиновлювачі;
➡️мають дійсні документи;
➡️перебувають на території, підконтрольній Уряду України.

Вимоги загалом відповідають стандартним критеріям для усиновлювачів. Є й важлива деталь: людина, яка не перебуває у шлюбі, не може усиновити таку дитину, якщо під час воєнного стану вона обмежена у праві виїзду за кордон.

Щоб отримати актуальну інформацію про дітей, евакуйованих за межі України, та подальші кроки, можна звернутися:
🔹до обласної або Київської міської служби у справах дітей (будь-якого регіону), або
🔹до Державної служби України у справах дітей.

Під час звернення варто одразу сказати, що ви готові розпочати процедуру усиновлення дитини, яка перебуває за кордоном.

27/01/2026

Питання усиновлення часто супроводжується міфами та непорозуміннями. Дехто думає, що усиновити можна будь-яку дитину, яка перебуває в інтернатному закладі або втратила контакт із батьками через війну. Насправді ж усиновлення можливе лише за чітко визначених законом підстав і за наявності відповідного правового статусу дитини.

У цій темі важливо спиратися на факти й закон: це допомагає уникнути помилкових очікувань, а головне – захищає право дитини на безпеку та законну процедуру. Тому зібрали коротке пояснення, кого саме можна усиновити та за яких умов.

Усиновити можна:
✔ дитину до 18 років, якщо вона:
– має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
– перебуває на обліку з усиновлення.
✔ новонароджену дитину, залишену в пологовому будинку чи іншому закладі охорони здоров’я — після досягнення нею 2 місяців.
✔ рідних братів і сестер — якщо вони перебувають на обліку для можливого усиновлення, їх не роз’єднують, окрім випадків, коли для цього існують важливі причини.

Який статус дає дитині право на усиновлення?
🔹 Дитина-сирота — якщо її батьки померли або загинули.
🔹 Дитина, позбавлена батьківського піклування — якщо вона залишилась без опіки через юридично підтверджені обставини:
– позбавлення батьківських прав;
– визнання батьків безвісно відсутніми або недієздатними;
– оголошення батьків померлими;
– якщо батьки невідомі;
– якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку чи закладу охорони здоров’я.
🔹 Дитина, батьки якої дали письмову згоду на усиновлення, засвідчену нотаріусом.

Усиновлення — це складний і відповідальний процес, у якому перш за все враховується інтерес дитини та її право зростати в безпечному сімейному середовищі. Чітке розуміння правових умов допомагає уникнути помилок, упереджень і небезпечних рішень.
У наступних дописах ми детально розповідатимемо про етапи усиновлення та про те, як підготуватися до цього рішення.

22/01/2026

Усиновлення – це не “оформити документи”, а взяти на себе роль батьків назавжди.

Саме тому держава дивиться не на красиві слова, а на реальні речі: чи буде дитині безпечно, чи зможе дорослий(ла) забезпечити стабільність, чи є ресурси для турботи, лікування, навчання, побуту й емоційної підтримки.

Це перевірка, яка має захистити дитину від повторної травматизації та повернення в небезпечні умови. Тому вимоги до усиновлювачів стосуються віку, здоровʼя, доходу, житла, репутації та відсутності насильства в минулому.
Базові вимоги до людини, яка планує усиновлення

Усиновлювачем може бути повнолітня дієздатна особа, яка:
✅досягла 21 року і є старшою за дитину щонайменше на 15 років;
✅має стан здоров’я, який дозволяє виховувати дитину (без захворювань із переліку МОЗ);
✅має офіційно підтверджений дохід, достатній для утримання всіх членів сім’ї з урахуванням майбутньої дитини (орієнтир – законодавчий прожитковий мінімум на кожного);
✅має постійне місце проживання – у власності або в оренді;
✅не має судимості за злочини визначених категорій (або судимість погашена/знята у випадках, які допускає закон);
✅не притягувалася до адмінвідповідальності за домашнє насильство чи насильство за ознакою статі;
✅не є громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україна застосувала секторальні санкції, і не перебуває у шлюбі з громадянином такої держави.

Хто саме може усиновити дитину

Усиновлення можливе у кількох форматах:
🔳подружжям;
🔳одним із подружжя, якщо інший/інша надає згоду;
🔳людиною, яка не перебуває у шлюбі – одноособово.

Як це регулюється під час воєнного стану

Під час воєнного стану правила усиновлення мають додаткові обмеження – зокрема щодо місця проживання та громадянства кандидатів. На практиці зараз виділяють такі групи:
✔️Хто може розглядатися як кандидат(ка):
- громадяни України, які проживають на підконтрольній території України;
- іноземці, які є родичами дитини;
- іноземці, які хочуть усиновити брата або сестру дитини, яку вони усиновили раніше.

❌Хто під час воєнного стану не може проходити усиновлення у загальному порядку:
- іноземці (як загальна категорія);
- громадяни України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном;
- громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях.

Усиновлення часто починається з простого запитання: “чи ми справді готові?” І це нормальне запитання. Поговоріть із фахівцями, зберіть інформацію, пройдіть шлях поетапно – так ви зменшите стрес і для себе, і для дитини.

06/01/2026

Війна в Україні має наслідки, які не завжди помітні одразу. Один із них – зростання кількості дітей, які втратили батьків або ризикують залишитися без батьківського піклування.

Лише за офіційними даними, у перші два роки повномасштабної агресії Російської Федерації понад 13 000 українських дітей втратили батьків або батьківське піклування. За кожною цифрою – конкретна дитина, її досвід втрати, страху, вимушених переїздів і нестабільності.

У таких умовах відповідь держави й суспільства не може зводитися до інтернатної системи. Дитині, яка пережила війну, потрібні не стіни закладу, а стабільний дорослий поруч, підтримка та відчуття безпеки.

Саме тому сьогодні критично важливо:
✅розвивати соціальні послуги для дітей і сімей у громадах;
✅підтримувати родини у вразливих обставинах, щоб запобігати розлученню дітей із батьками;
✅посилювати сімейні форми виховання, наставництво й патронат;
✅забезпечувати психологічну, соціальну та реабілітаційну допомогу дітям, які постраждали від війни.

Права дитини не можуть чекати завершення війни.

Навпаки – саме зараз потрібні системні рішення, які допоможуть дітям відновлюватися й зростати у сім’ї та в безпеці. Окремої уваги потребує психоемоційний стан дітей, які пережили втрату.

Саме стабільне середовище й підтримка дорослих зменшують ризики довготривалих травматичних наслідків.

25/12/2025

🎄У різдво ми багато говоримо про подарунки.
Але для дітей, які зростають в інтернатах, найціннішим подарунком є не іграшка чи солодощі.

Найбільша потреба – не в речах, а в стабільній підтримці надійного дорослого.
Інтернатна система не передбачає довготривалої особистої прив’язаності. Персонал змінюється, увага розподіляється між десятками дітей, а рішення ухвалюються системою, а не конкретною людиною поруч. У таких умовах дитина росте без досвіду індивідуальної підтримки, довіри й безпеки.
Саме тому наставництво є важливим інструментом для дітей з інтернатним досвідом.

Наставник або наставниця – це дорослий, який/яка:
✨регулярно поруч;
✨знає дитину не за особовою справою;
✨підтримує у виборі, сумнівах і перших дорослих рішеннях;
✨залишається стабільною фігурою там, де система цього не гарантує.

Для дитини наставництво – не «чарівне рішення».
Це досвід надійного дорослого, який може стати опорою, прикладом і точкою відліку для майбутнього життя.

А в різдвяний період особливо помітна різниця між разовою увагою і довготривалою присутністю.
Але лише добрих намірів мало – потрібні знання, межі й розуміння своєї ролі.

🎬Саме про це – серіал на Дія.Освіта «Наставництво: що, для кого і як працює». У 10 коротких епізодах (4–10 хв) пояснюють:
🔹 чим наставництво відрізняється від разового волонтерства чи “подарунків на свята”;
🔹 хто такий наставник/наставниця і яка відповідальність за цим стоїть;
🔹 як будувати довіру й безпеку з урахуванням віку та досвіду дитини;
🔹 як підтримувати самостійність, а не “жити замість неї”;
🔹 як не вигоріти й мати власне коло підтримки;
🔹 як долучитися до наставництва та розвивати його у своїй громаді.

Серіал буде корисний: ✅ тим, хто тільки придивляється; ✅ тим, хто вже має досвід; ✅ волонтерам, соцпрацівникам, освітянам; ✅ усім, хто хоче підтримувати професійно, а не інтуїтивно.

03/12/2025

3 грудня — Міжнародний день людей з інвалідністю.
І цей день лише підсвічує те, про що ми маємо говорити постійно: тисячі дітей з інвалідністю в Україні виростають в інтернатах — і майже автоматично після переходять у дорослі інституції.

Для них інтернатна система не має «випускного». Немає повернення у громаду, немає підготовки до самостійності.

🔃Є маршрут: дитячий інтернат — інтернат для дорослих — життя в ізоляції, відірване від суспільства.

🔻Більшість дітей з інвалідністю не отримують досвіду сім’ї.
🔻Не відчувають турботи, близькості, підтримки, без яких неможливий розвиток.
🔻Не вчаться жити серед людей.
🔻У дорослому віці їм складно будувати стосунки, розуміти соціальні норми, ухвалювати рішення. Вони з дитинства приречені на інституційність.

Інтернат — це не тимчасове рішення. Це замкнене коло, яке часто триває все життя.

Міжнародні дослідження, зокрема Комісії The Lancet, доводять:
🔳інституційний догляд уповільнює розвиток;
🔳поглиблює інвалідність через брак індивідуальної підтримки;
🔳підвищує ризики фізичного, психологічного та сексуального насильства;
🔳збільшує ризик смертності;
🔳позбавляє дитину досвіду прив’язаності.

А діти з інвалідністю потребують більше уваги, більше взаємодії, більше безпеки. І саме цього інтернати не можуть дати.

Попри це, діти продовжують мріяти про дуже прості речі:
✨«Хочу родину, де буде тепло».
✨«Мрію про свій простір».
✨«Про людину, якій можна довіряти».
✨«Про халабуду й іграшки».

У цих мріях звучить одне: жодна дитина не мріє про інтернат❌, усі мріють про дім.

ℹ️Конвенція ООН про права дитини гарантує кожній дитині право на сім’ю. І діти з інвалідністю не виняток.
☝️Тому важливо розвивати сімейні форми виховання, підтримку батьків, послуги в громадах і підтримане проживання.

Щоб діти не потрапляли в інституції.

І щоб ті, хто залишаються в інтернатах, могли перейти до умов, що підтримують розвиток і гідність дитини, — на відміну від інституцій, де це практично неможливо🌿

26/11/2025

🎄✨Щороку перед Святим Миколаєм, Різдвом і Новим роком інтернатні заклади завалюють подарунками та солодощами.

Намір у людей може бути й щирим — дати дітям свято. Але реальність інтернатів працює зовсім інакше.

⭕️Подарунки там стають частиною системи, а не турботи.
Їх використовують як «вітрину» — демонструють батькам у вразливих обставинах: мовляв, у закладі краще, тут дадуть телефон, одяг, поїздки. І це стимулює нові потоки дітей у систему, замість того щоб підтримати їхні родини.

⭕️У багатьох закладах за один день можуть провести кілька однакових свят. Діти втомлюються, виконують ролі лише заради пакунка, і саме поняття «свята» знецінюється.

⭕️Солодощі без обмежень у поєднанні зі слабкою медициною = проблеми зі здоров’ям, які часто закінчуються видаленням зубів.

⭕️Дорогі речі стають валютою: їх продають чи обмінюють, бо в інтернатних умовах речі не мають жодної цінності — «спонсори все одно привезуть нове».

⭕️Частину подарунків діти навіть не бачать — їх ховають, «щоб не зламали».
А бажання дітей ніхто не питає: що дали, те і носитимуть. Листи Миколаю в інтернатах часто пишуть під диктовку.

Тож проблема не в людській доброті. Проблема в тому, що такі акції підживлюють систему інтернатів, а не покращують життя дітей.

То як допомогти по-справжньому?

✅Підтримати родину, а не інтернат.
Неподалік можуть жити сім’ї, які опинилися у вразливих обставинах: самотні батьки, ті, хто виховує дитину з інвалідністю, бабусі й дідусі, що опікуються онуками.
Саме їм потрібна допомога, щоб дитина не потрапила в інтернат.
Це може бути продукти, сертифікати, техніка, оплата лікування чи навчання.
Або підтримка організацій, які системно працюють із вразливими родинами.

✅Наставництво — неофіційне або офіційне.
Можна допомогти конкретній дитині навчанням, репетиторством, курсами, оплатою стоматолога.
А офіційне наставництво дає дитині найважливіше — стабільного дорослого, який цікавиться її життям і готує до самостійності.

✅Розглянути сімейні форми виховання.
Опіка, прийомна сім’я чи ДБСТ — складні, але найефективніші для дитини рішення.

Подарунок на Святого Миколая — це не пакунок солодощів.
Це шанс.
І він починається не з інтернатного концерту, а з підтримки дитини та її родини.

Знай Де-І від Української мережі за права дитини

25/03/2026

12/03/2026

04/03/2026

24/02/2026

10/02/2026

05/02/2026

27/01/2026

22/01/2026

06/01/2026

25/12/2025

03/12/2025

26/11/2025

Address

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category