Асоціація зоозахисних організацій України - АЗОУ

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Асоціація зоозахисних організацій України - АЗОУ

Асоціація зоозахисних організацій України - АЗОУ Асоцiація зоозахисних органiзацiй України (АЗОУ) об'єднує зоозахисні організації майже всіх областей України

08/08/2026

Ми ще не висловлювались про законопроект про полювання та стале використання мисливських тварин. Бо не розуміємо, про що тут казати. Це не про режим природокористування, як це має бути згідно Конституції, де земля і все, що на ній і в ній належить народу України. Це лише про локальні дрібні інтереси переважно вольєрних господарств. А окрім куплених за кордоном чужорідних плямистих оленів, є ще наші вразливі екосистеми і види, що потребують уваги. Природа не може виграти в бізнесу. Це беззаперечний факт. І коли наша природа перетвориться на безкінечні вилизані вольєри з фазанами і оленями та посадки чужорідного червоного дуба, в ній не залишиться місця для рисі, бурого ведмедя, мишівки Нордмана, кажанів та інших тварин і рослин , що не приносять гроші арендаторам угідь. Такі закони мають в першу чергу ставити в пріоритет збереження природних екосистем і балансу у природокористуванні. Так, там є кілька красивих слів. І корисних теж, зокрема про обмеження випуску і акліматизації. Хоча це вже було в законодавстві. Але дуже багато й того, що зіграє проти збереження біорізноманіття, зокрема вовк чи шакал у небажаних видах, дивне зобовʼязання приймати до уваги лише наукові дослідження, що проводяться разом з мисливцями (в жодній країні такого немає), величезні можливості для трактування ловчих тварин без обмежень та засобів полювання, включаючи сітки і пастки, приманки тощо. І дуже відчувається, що автори далекі від біології, екології та розуміння балансу екосистем, в тому числі трансформованих. Тож мисливці мають перестати кивати на американський чи європейський досвід, де справді є величезна наукова робота і природоохоронні ініціативи, що не приносять вигоди, але створюють стратегічні переваги для країни, і задуматись про майбутнє далі, ніж 15-20 років.

08/08/2026

📃 Коли закон мовчить — говорить суспільство 📢

Історія із собакою, яку співробітники «Нової пошти» вигнали з приміщення у 38-градусну спеку, показала значно більше, ніж просто один невдалий вчинок окремих працівників.

➡️ Вона показала фундаментальну проблему: що відбувається там, де закон не дає однозначної відповіді, а внутрішні правила бізнесу не передбачають подібної ситуації❓️

Що говорить закон ⬇️

Законодавство про захист тварин встановлює обов’язки щодо гуманного поводження з тваринами та забороняє жорстоке поводження.

Але далеко не кожна ситуація, яка з моральної точки зору є неприпустимою, автоматично утворює склад конкретного правопорушення.

І саме тут виникає небезпечна логіка:

«Якщо за це немає конкретного покарання — значить, так можна».

Ні.

Право — це мінімальний стандарт поведінки, а не інструкція на всі випадки життя.

Якщо людина бачить тварину, яка очевидно шукає порятунку від екстремальної спеки, питання не повинно зводитися лише до того, чи є в посадовій інструкції пункт «дозволяти собакам перебувати у приміщенні».

Є ще здоровий глузд, людяність і моральна відповідальність.

Бізнес не є благодійною організацією — і саме тому потрібні правила.

Великий бізнес не може покладатися виключно на особисті моральні якості кожного працівника.

Компанії навчають співробітників обслуговувати клієнтів, працювати з конфліктами, дотримуватися техніки безпеки та виконувати внутрішні протоколи.

То чому не має бути простого алгоритму на випадок, коли перед працівником опиняється тварина, яка потребує допомоги?

Що робити із загубленою домашньою твариною?

Куди телефонувати?

Яку зоозахисну організацію чи комунальну службу можна залучити?

Як діяти, якщо тварина травмована, перегріта або перебуває у небезпеці?

Для цього не потрібно перетворювати поштову компанію на притулок.

Потрібно лише мати алгоритм гуманного реагування.

Тому що якщо компанія здатна побудувати систему доставки по всій країні, але не здатна визначити, що робити працівнику, коли перед ним опинилася тварина в біді, — це проблема корпоративної культури.

Люди різні.

У когось сформоване співчуття до тварин. Хтось сприймає тварину як перешкоду, потенційну небезпеку або чужу проблему.

Не кожного можна навчити співчувати.

І жодна бізнес-школа не видає диплом із предмета «людяність».

Але бізнес може створити правила, які не дозволять особистій байдужості працівника визначати долю живої істоти.

Саме для цього й існують корпоративні стандарти.

✅️ І тут виникає роль суспільства.

Якщо компанія або державна структура сама не бачить проблеми, суспільство має право на неї вказати.

Обурення в соціальних мережах, публічна критика, вимоги пояснень та звернення до керівництва — це не обов’язково «хайп» чи «хейт».

Це форма суспільного контролю.

Так суспільство говорить:
«Для нас така поведінка неприйнятна».

Публічне засудження не зробить байдужу людину співчутливішою.
Але воно здатне показати межу допустимого.

Якщо суспільство мовчить, бізнес і чиновники отримують сигнал: усіх усе влаштовує.

Якщо суспільство реагує — сигнал інший: це більше не сприймається як норма.

Саме так і змінюються суспільні стандарти.

Комерційна компанія існує не заради благодійності. Її мета — вести бізнес і отримувати прибуток.

Але бізнес працює не у вакуумі. Його репутація, клієнти та прибуток безпосередньо залежать від суспільства.

Тому сучасна бізнес-модель має враховувати не лише фінансові показники, а й цінності людей, для яких вона працює.

Особиста думка про тварин може бути якою завгодно. Хтось їх любить, хтось байдужий, хтось узагалі не вважає їхні проблеми важливими.

Але особисте ставлення не дає права знецінювати позицію тисяч людей, для яких життя тварин має цінність.

Коли вони пишуть пости, обурюються та звертаються до компанії, це сигнал бізнесу від його ж клієнтів.

І в інтересах компанії — цей сигнал почути.

Водночас суспільний тиск не повинен зводитися до вимоги показового звільнення працівника заради порятунку репутації компанії.

Найкращий результат цієї історії — не чиєсь звільнення.

А те, щоб наступного разу працівник точно знав алгоритм дій: що робити, кому телефонувати, до яких служб чи організацій звертатися.

Щоб це рішення не залишалося виключно на його особистий розсуд.

Тоді долю живої істоти визначатиме не випадковий рівень людяності конкретного працівника, а правило.

І саме це є ознакою цивілізованого бізнесу та цивілізованого суспільства.

08/08/2026

🔥 У притулку для тварин «Сіріус» сталася велика пожежа.
Їм зараз дуже потрібна наша допомога 🙏

Вогонь знищив кухню, майстерню, інструменти та запаси.
Найстрашніше — загинули 8 собак. 💔

Завдяки пожежникам вдалося врятувати тварин із вольєрів, але багато собак пережили сильний стрес.
Тепер притулку потрібно відбудовувати кухню та вольєри, купувати корм, посуд, інструменти й будівельні матеріали.

🙏 Друзі, давайте допоможемо «Сіріусу» відновитися після цієї біди.

Навіть 50–100 гривень, помножені на сотні небайдужих людей, — це вже реальна допомога.

Допомогти можна не лише грошима. Притулку потрібні корм, дошки, піноблоки, інструменти та інші матеріали для відновлення.

📦 Нова пошта:
відділення №1,
смт Димер
Мезінова Олександра
📞 067 656 70 98

💳 ПриватБанк:
5169335104398157

✨ LiqPay:
https://www.liqpay.ua/uk/checkout/i56164989738

✨ PayPal:
[email protected]

✨ WayForPay:
https://secure.wayforpay.com/donate/dogcat_com_ua

Навіть невеликий донат зараз має значення.
А якщо не можете допомогти фінансово — поширте цей допис.

Чим більше людей його побачить, тим швидше притулок зможе відновитися. 🐾❤️

Після такої біди «Сіріус» не повинен залишитися сам.

🐅 Сьогодні – Міжнародний день тигра.29 липня світ нагадує про необхідність збереження одного з найвеличніших хижаків пла...
30/07/2026

🐅 Сьогодні – Міжнародний день тигра.

29 липня світ нагадує про необхідність збереження одного з найвеличніших хижаків планети.
Ще сто років тому тигри населяли величезні території Азії.
Сьогодні в дикій природі залишилося лише близько 5–6 тисяч тигрів, тоді як десятки тисяч утримуються в зоопарках, приватних колекціях, розплідниках і так званих тигрових фермах.
Але велика кількість тигрів у неволі зовсім не означає, що вид врятований.
Навпаки, безконтрольне розведення тигрів поза міжнародними природоохоронними програмами, без належного генетичного контролю та прозорого обліку не сприяє збереженню виду. Такі тварини не поповнюють дику популяцію, не повертаються у природне середовище і не допомагають відновити екосистеми. Вони лише народжуються для життя в неволі.

Яскравим прикладом є Фельдман Екопарк, який регулярно повідомляє про народження нових тигренят, зокрема білих.
Білий тигр — це не окремий вид і не підвид, а рідкісна генетична мутація. Розведення таких тварин часто пов'язане з близькоспорідненим схрещуванням, що підвищує ризик спадкових захворювань і вроджених вад.
Якщо народження тигренят відбувається поза міжнародними програмами збереження виду, виникає закономірне питання: для чого їх розводять?
Адже такі тигри практично ніколи не будуть випущені в дику природу. Вони не навчаються полювати, не формують природної поведінки і не здатні самостійно вижити. Усе своє життя вони проведуть у вольєрах або клітках, повністю залежачи від людини.

Не менше запитань викликає практика раннього вилучення тигренят від матерів.
Фельдман Екопарк неодноразово пояснював це тим, що тигриці нібито відмовлялися вигодовувати потомство. Однак такі випадки повторюються настільки регулярно, що суспільство має право запитувати, чи всі вони були дійсно обумовлені ветеринарною необхідністю.
У світовій практиці відомо, що раннє відлучення дитинчат від матерів нерідко використовується для того, щоб тварини звикли до людини. Такі тигренята стають більш ручними, що дозволяє використовувати їх у контактних програмах, фотосесіях та інших комерційних заходах. У природі ж тигренята залишаються з матір'ю майже до двох років, навчаючись усьому, що необхідно для життя в дикій природі.
Ще одна проблема — майбутнє цих тварин. Куди потрапляють тигренята після дорослішання? Чи існує для кожного з них довічний план утримання? Адже тигр живе до двадцяти років, потребує великих територій, дорогого догляду та величезних ресурсів.
Безконтрольне розведення великих кішок також стимулює ринок їх передачі між приватними колекціями, зоопарками та іншими закладами. Саме тому міжнародні природоохоронні організації дедалі частіше виступають проти комерційного розведення тигрів, яке не має реальної природоохоронної мети.

Особливо гостро це питання постає під час війни. Фельдман Екопарк розташований поблизу Харкова і вже пережив масштабну трагедію у 2022 році, коли через російські обстріли загинули сотні тварин, а багатьох довелося терміново евакуювати. Попри це, розведення великих хижаків триває.

Тому сьогодні, у Міжнародний день тигра, варто пам'ятати головне: врятувати тигра — не означає народити якомога більше тигренят у клітках.

Зберегти тигра — це захищати його природні місця існування, боротися з браконьєрством, припиняти незаконну торгівлю дикими тваринами та відповідально ставитися до тих хижаків, які вже живуть у неволі.

Бо тигр — це не атракціон, не фотомодель і не інструмент заробітку. Його місце — у дикій природі, а не в нескінченному циклі розведення, продажу, передачі та довічного утримання за ґратами.

Цивілізована країна 🇺🇦 не може вбивство тварин перетворити на розвагу.❌️ І точно не можна називати відпочинком розвагу, ...
25/07/2026

Цивілізована країна 🇺🇦 не може вбивство тварин перетворити на розвагу.

❌️ І точно не можна називати відпочинком розвагу, в якій хтось гине.

➡️ Але саме так названо полювання в законопроєкті №15431 — «вид активного відпочинку».

Тварин виростять у загорожі, а потім нададуть можливість збоченцям отримати задоволення від вбивства напівручної тварини (звісно за гроші, це ж применшує жахливість діяння).

Сучасні мисливці перетворюють полювання (вбивство диких тварин в дикій природі заради виживання) на банальне меркантильне тваринництво та бізнес з надання послуг для осіб, які люблять вбивати і підтверджувати свою «спроможність» трофеями.

І тепер це хочуть закріпити законом, який розроблено і подано народним депутатом України Ігорем Марчуком.

Отже,

1. УКРАЇНУ ХОЧУТЬ ПЕРЕТВОРИТИ НА ТЕРИТОРІЮ САФАРІ ДЛЯ ІНОЗЕМЦІВ.

Стаття 1 визначає: «мисливський туризм — вид активного відпочинку, що передбачає подорожі з метою полювання на диких тварин у їх природному середовищі та/або в напіввільних умовах».

А тепер прочитайте, що таке «напіввільні умови» у цьому ж законі: тварини «живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ділянки».

Переклад з юридичної: тварина в загорожі.
Вирощена людиною, яка звикла до людини. І яка не може втекти.

Українські господарства вирощуватимуть тварин, іноземці приїжджатимуть їх убивати, і все це матиме статус туристичної послуги.

І щоб не було ілюзій, заради чого — стаття 1 про трофеї: «шкури, роги, черепи, ікла», які використовуються «у наукових, ❗️естетичних, ❗️культурних, економічних та освітніх цілях».

Череп на стіні — це, виявляється, естетика 🤦🏻‍♀️

⚠️ Зверніть увагу на головне визнання цього тексту:
слова «туризм», «відпочинок», «трофей».
Автори-мисливці самі, власною рукою написали, що полювання — це не потреба і не необхідність. Це розвага і гроші.

2. СЕЗОНОМ ТИШІ ПРОСТО ЗНЕХТУВАЛИ

З 1 квітня до 15 червня в Україні діє період спокою — час, коли тварини виношують, народжують і вигодовують дитинчат.
Стаття 39 Закону «Про тваринний світ» прямо забороняє в цей період стрільбу як джерело шуму й неспокою.
А в перехідних положеннях №15431 читаємо: полювання на самця козулі — з 1 травня по грудень включно.

Формально сезон тиші ніхто не скасовує.
Його просто прострілюють наскрізь.

І не має значення, що йдеться про самця. Сезон тиші — це тиша. Постріл у травневому лісі чують усі: вагітні самки, новонароджені оленята, пташенята в гніздах.
Панічна втеча в цей момент коштує життя не тому, в кого цілились, а всім.

3. ПОЛЮВАННЯ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ І ВНОЧІ

Стаття 31 забороняє полювання в межах населених пунктів — «крім випадків, передбачених рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських рад».

Тобто одне рішення обласної ради — і стріляють у місті.

Та ж стаття дозволяє полювання в темний період доби на кабана, вовка, лисицю, шакала та єнотовидну собаку.
Чому саме вночі? Тому що вдень цих тварин (крім лисиці) не побачити.
Їх мало, вони обережні, вони виходять у темряві.
Ніч — єдиний час, коли їх можна знайти. Тобто норму написали щоб гарантовано вбивати тих, кого інакше не дістати.

А лисицю, яка забігла на околицю села, мисливці зможуть застрелити просто у вас під вікнами або посеред вулиці у Вас га очах, або на очах у Ваших дітей.

4. ЯК ПОСТУПОВО ЗНИКАЮТЬ ЗАБОРОНИ...

Ось на це майже ніхто не звертає уваги, а воно найважливіше.

❗️Стаття 1 перелічує знаряддя полювання: вогнепальна зброя, набої, ножі, луки, арбалети, стріли, списи, самолови, транспортні та плавучі засоби, безпілотні літальні апарати, електричне обладнання, оптичні прилади, тепловізори, прилади нічного бачення, звуковідтворювальні прилади — і завершується словом «тощо».

Перелік відкритий.
До нього можна дописати будь-що.

Але подивіться в чому небезпека.
Дрони, електрообладнання, тепловізори названі не забороненими засобами добування, а знаряддями полювання.
Тобто звичайним інвентарем мисливця.

Так, частину з них стаття 30 далі забороняє.
Але в масовій свідомості вже відкладається: це нормальне знаряддя полювання, просто поки що обмежене.

А коли суспільство до цієї думки звикне, статтю про заборони можна тихо підчищати.
По одному-два пункти за раз. Щоб ніхто не помітив.

І вони вже почали.
Чинна стаття 20 забороняє полювання із застосуванням звуковідтворювальних приладів.
У законопроєкті №15431 цієї заборони немає — ні в статті 30, ні в статті 31.
Вона просто зникла.
Зате в статті 1 звуковідтворювальні прилади названі знаряддям полювання.
Законопроєкт №15431 вписує тепловізори у знаряддя полювання — і «забуває» внести до переліку заборонених.
Забороняє тільки прилади нічного бачення (але не для всіх тварин).

Штучне світло сьогодні заборонене повністю.
А в новому законопроєкті: «джерела штучного світла дозволені на вогнепальній зброї під час полювання на бобра, кабана».

Полювання вночі сьогодні заборонене повністю.
А в новому законопроєкті — дозволене на п'ять видів.
Механізм простий: спочатку назвати знаряддям, потім зробити виняток, потім прибрати заборону.

І ще одне, чого не видно з першого прочитання.
Заборони розділили на дві статті.
І в статтю 31 дописали: «Порушення заборон, наведених у цій статті Закону, вважається порушенням правил полювання та не відноситься до браконьєрства».

❓️Що потрапило в цю «легшу» статтю: вбивство тварин, які рятуються від пожежі або повені, руйнування житла тварин, бобрових загат і пташиних гнізд, заливання нір, стрільба з-під'їзду на транспорті.

Сьогодні все це в одному переліку заборон.
За новим законом — це вже не браконьєрство, а «порушення правил».

5. ПОРОДИСТИХ ЛОВЛЯТЬ. БЕЗПОРОДНИХ СТРІЛЯЮТЬ ‼️

Стаття 32, частина 2, дослівно:
«Виявлені в мисливських угіддях без нагляду породисті собаки відловлюються, про що письмово повідомляються районні та обласні організації, які провадять реєстрацію відповідних порід собак.
Безпородні собаки можуть бути добуті у порядку регулювання чисельності диких тварин.»

Прочитайте ще раз ☝️ Дві однакові тварини. Однакова нервова система, однаковий біль, однаковий страх. ✔️Одну ловлять і повідомляють кінологічну організацію.
✔️Другу вбивають.
Різниця — родовід.

Оце і є вся філософія цього законопроєкту у двох реченнях.

Життя тварини тут не має власної цінності. Має цінність її документ.

6. «НЕБАЖАНІ ДЛЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТВАРИНИ»

У чинному законі є ганебна категорія «шкідливі тварини».
Звичайно всі розуміють, що в природі не буває шкідливих тварин. Всі тварини в екосистемі виконують свої важливі функції.

Але автори законопроекту №15431 від неї не відмовилися — вони її переназвали й розширили (❗️)

Тепер це «небажані для мисливського господарства тварини»: вовки, шакали, лисиці, єнотовидні собаки, «здичавілі домашні тварини, в тому числі домашні тварини що перебувають в угіддях без нагляду господаря», сірі ворони, сороки, сойки та інвазійні види.

Що таке «здичавілі» — закон не пояснює. Зате пояснює друге: ваш кіт або пес, який відійшов від двору, юридично стає «небажаною твариною».

Вбивати «небажаних» тварин мисливцям можна без спеціального дозволу, а уповноваженим особам (єгерям) — цілий рік (стаття 37).
Без дозволу, за самим фактом належності до виду.
І навіть не тому, що конкретна тварина щось зробила.
А тому, що вона «небажана для мисливського господарства».

7. ЛІСИ ВІДДАЮТЬ ЗА КОПІЙКИ І БЕЗ ПУБЛІЧНОГО ПРОЗОРОГО КОНКУРСУ.

Стаття 17 встановлює плату за користування мисливськими угіддями:
лісові — 0,2% прожиткового мінімуму за гектар на рік,
польові — 0,05%.

У грошах це приблизно:
- 6,65 грн за гектар лісу на рік;
- 1,66 грн за гектар поля.

Вдумайтеся:
6,65 грн. за гектар українського лісу за рік.

При цьому угіддя передаються на 20 років з автоматичним продовженням (стаття 12), а якщо орган вчасно не відповів — діє «мовчазна згода» (статті 11, 12).
❗️Тобто мовчання чиновника прирівняне до рішення про передачу лісу.

Мінімальну площу лісового угіддя знижено до 500 гектарів (сьогодні це від 3000 га).

8. ДЕРЖ.АГЕНТСТВО З МИСЛИВЦІВ, ЯКІ КОНТРОЛЮЮТЬ САМІ СЕБЕ (але фінансово утримуємо їх ми).

Законопроєкт створює окремий центральний орган виконавчої влади — Агентство.
Що воно робить одночасно (стаття 9):
— здійснює державний нагляд і контроль за мисливським господарством;
— встановлює межі використання, тобто скільки тварин можна вбити одному мисливцю за день;
— формує мисливські угіддя, у тому числі за власною ініціативою;
— популяризує мисливське господарство;
— забезпечує розвиток трофейної справи, впроваджує міжнародну систему оцінки якості трофеїв, проводить конкурси й видає довідник мисливських трофеїв.

⚠️ Один орган водночас розвиває галузь, рекламує її, влаштовує конкурси трофеїв — і її ж перевіряє ❗️
Це не регулятор.
Це лобістська структура з державною печаткою.
І утримувати її будемо ми — з наших податків.
При цьому в пояснювальній записці немає розрахунку, скільки коштуватиме створення й утримання цієї нової бюрократії.

9. ХТО ЦЕ ПІДПИСАВ?

Серед підписантів — голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики Олег Бондаренко.
Людина, чия робота — захищати природу й диких тварин, а не обслуговувати інтереси мисливського лобі.

⛔️⛔️⛔️⛔️⛔️⛔️⛔️⛔️

Цей законопроєкт неможливо «покращити правками».
Його ідеологія цілісна: тварина тут не жива істота, а ресурс для бізнесу і трофей для поціновувачів трупів.

Вбивство ж тварини - це розважальна послуга.

Породиста — цінність, безпородна — «відстріл».

Дика тварина — товар для іноземного клієнта.
Ліс — майданчик для розваг за 6 гривень гектар.

Його писали мисливці під себе.
Агентство теж створюють під себе. Правила пишуть під себе.

За наш бюджет і за рахунок нашої природи.

Це не реформа.
Це рух назад — до печерних часів, тільки з тепловізорами й вишками.

Законопроект №15431 має бути заблокований.

Читайте текст
https://share.google/RQBLewp4FevVj3H8R

Питайте своїх депутатів.

Поширюйте.
Бо мовчання тут працює на мисливців.

#СТОП15431
#законопроект15431

❌️ Мертві тварини не можуть бути інструментом захисту будь-яких цінностей.Події, що сталися 21 липня у Києві біля G×Bar ...
23/07/2026

❌️ Мертві тварини не можуть бути інструментом захисту будь-яких цінностей.

Події, що сталися 21 липня у Києві біля G×Bar Special, викликали широкий суспільний резонанс. ❗️Невідомі облили вхід до закладу червоною рідиною та залишили біля нього голови й частини туш свиней.
У закладі пов'язують інцидент із попереднім звільненням співробітниці, яка після Маршу рівності демонстративно топтала райдужний прапор.
Поліція відкрила кримінальне провадження за фактом хуліганства, а остаточні висновки щодо мотивів мають зробити правоохоронці.
Однак незалежно від результатів розслідування, сама форма такого послання заслуговує на окрему суспільну оцінку.

⚠️ Використання останків тварин як символу протесту, помсти чи залякування є неприйнятним.
Не має значення, які саме цінності людина відстоює — традиційні, релігійні, політичні чи будь-які інші.
Жодна ідея не стає переконливішою, якщо для її демонстрації використовують смерть тварин.

Для зоозахисної спільноти це принципове питання.
✅️Тварина не повинна ставати інструментом чужих конфліктів навіть після смерті. Використання її останків як реквізиту для психологічного тиску знецінює саме поняття гуманного ставлення до тварин.
Сучасне європейське суспільство будується на повазі до життя, гідності та закону.
Саме тому будь-які спроби шокувати суспільство демонстрацією мертвих тварин не можуть вважатися цивілізованою формою висловлення позиції.
Справжня сила будь-яких цінностей проявляється не в здатності залякати, а в здатності переконати.
А повага до життя — людського і тваринного — залишається однією з головних ознак гуманного суспільства 💚

23 липня, з 11:00 до 16:00, КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» спільно з одним із найбільших притулків д...
21/07/2026

23 липня, з 11:00 до 16:00, КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» спільно з одним із найбільших притулків для тварин «Сіріус» проведе День адопції тварин «Разом додому». Захід відбудеться в Оболонському районі в парку «Наталка» на вигульному майданчику для собак.

Як повідомили в комунальному підприємстві, під час заходу кияни та гості міста зможуть познайомитися з собаками, які шукають нову домівку, поспілкуватися з фахівцями й отримати консультації щодо відповідального утримання домашніх улюбленців.

У програмі заходу:

знайомство з тваринами, які шукають родину;
вигул собак, що перебувають у пошуку нових господарів;
консультації щодо догляду за тваринами та відповідального ставлення до них;
реєстрація домашніх улюбленців у Реєстрі домашніх тварин міста Києва, яку проведуть фахівці Служби обліку, реєстрації та адопції тварин комунального підприємства.
Генеральний партнер заходу – мережа зоомаркетів «МастерЗоо» – підготував подарунки для всіх, хто прийме песика у свою родину.

Організатори запрошують усіх небайдужих долучитися до заходу та підтримати культуру відповідального ставлення до тварин.

У підприємстві закликають не купувати, а прихистити песика, подарувавши йому люблячу родину.

Джерело https://kyivcity.gov.ua

Вчора, 10 липня 2026 року, на Байковому кладовищі заклали урну з прахом видатного еколога Володимира Євгеновича Борейка....
11/07/2026

Вчора, 10 липня 2026 року, на Байковому кладовищі заклали урну з прахом видатного еколога Володимира Євгеновича Борейка.

Він був дійсно величною постаттю: людина честі й рідкісної гідності. Сміливий, принциповий, безкомпромісний. Ішов проти системи, коли йшлося про правду.
І не мовчав, коли мовчали інші.

Без нього зоозахисний рух України був би іншим.

Володимир Євгенович десятиліттями боровся проти полювання, захищав диких тварин і заповідні території. Саме за його участі у 2010 році в Україні заборонили полювання на територіях природно-заповідного фонду — і сьогодні ми в судах захищаємо цю заборону від тих, хто намагається її зруйнувати.

Він вчив, що тварини — не ресурс, а ліс — не деревина.
Природа має цінність сама по собі, а не тому, що корисна людині.

Володимир Борейко був за абсолютну заповідність.
Коли він починав, ці ідеї здавалися радикальними. Сьогодні вони — основа нашого руху.

Один з останніх його проєктів — заказник «Острови Покал та Рославський» на Дніпрі: 426,5 гектара дикої природи.
У травні цього року заказнику присвоїли ім'я Володимира Борейка.

Вчора під час церемонії на пам'ятник прилетів голуб.
Посидів трохи — і злетів у небо.
Наче сама природа прийшла віддати шану тому, хто все життя її боронив.

«І є природа.
І немає смерті.
Є тільки різні стадії буття».

Ці рядки з вірша Ліни Костенко, викарбувані на надгробній плиті Володимира Борейка, передають суть його життя.
Він був частиною природи — і залишився нею назавжди.

Ми продовжимо його боротьбу.
За тварин, за кожне життя, яке потребує захисту.

Світла пам'ять 🤍

Чому Україна проголосувала за життя❓️Психологія, яку мисливська спільнота досі не зрозуміла 👇Після завершення двох петиц...
09/07/2026

Чому Україна проголосувала за життя❓️

Психологія, яку мисливська спільнота досі не зрозуміла 👇

Після завершення двох петицій:
мисливської — про запровадження "Дня мисливства" https://petition.president.gov.ua/petition/253328
і зоозахисної — не допустити цього і почати рух до мораторію на полювання https://petition.kmu.gov.ua/petitions/9245
мисливська спільнота зробила головний висновок: вони програли через власну роз'єднаність.

У своєму аналізі вони назвали це прямо — "реальний політичний стан мисливської галузі, її імпотенція".

Свою петицію підписали менше 2% активних мисливців. Це їхні цифри, не наші.

Можливо, висновок про роз'єднаність частково правдивий.
Але він не відповідає на головне запитання:
Чому петиція на захист диких тварин отримала рівно вдвічі більше підтримки — 13 032 голоси проти 6 642?

Адже за неї голосували не лише зоозахисники.
За неї голосували звичайні українці.

І саме тут мисливці припускаються головної помилки.

Вони аналізують організацію.
А потрібно аналізувати психологію.

Люди голосують не за аргументи.
Люди голосують за цінності 💚🦬

Мисливська спільнота звернулася до суспільства із проханням підтримати мисливство.

Зоозахисники — із проханням підтримати тих, хто не може захистити себе.

Це дві абсолютно різні психологічні моделі.

Коли людина бачить заклик підтримати День мисливця, вона запитує себе: "Навіщо мені це?"
А коли бачить заклик захистити диких тварин, запитання зовсім інше: "Як я можу залишитися байдужим?"

Ось чому суспільна реакція виявилася настільки різною.

Люди голосували не за мисливців і не за зоозахисників.
Вони голосували за власні моральні переконання.

Війна змінила не лише країну.
Вона змінила українців.

Є психологічний фактор, якого мисливська спільнота майже не помічає.
Україна вже багато років живе серед війни.
Щодня ми бачимо смерть.
Зруйновані міста.
Поранених.
Поховання. Осиротілих дітей.
Мільйони людей пережили втрату близьких, евакуацію, страх і невизначеність.
Такі події не можуть не змінити людину.

Після тривалого зіткнення зі смертю люди починають ще сильніше цінувати життя.
Будь-яке життя: людини чи тварини.

Коли навколо стільки горя, психіка природно прагне не ще більшої смерті, а всього, що символізує життя, добро і милосердя.

Тому тема захисту тварин сьогодні знаходить значно сильніший відгук, ніж кілька років тому.

Чому аргументи мисливців більше не працюють❓️

Мисливська спільнота говорить про сказ.
Про африканську чуму свиней.
Про регулювання чисельності.
Про шкоду для сільського господарства.
Але більшість людей чує зовсім інше.

Вони бачать, що всі ці аргументи пояснюють не любов до природи, а право продовжувати полювання.

І тут виникає закономірне запитання.
Якщо боротьба зі сказом та епізоотіями, охорона лісів і контроль чисельності — це функції державних служб, лісового господарства та ветеринарної медицини (і ми всі платимо за це податки), то чому їх виконання має бути аргументом на користь існування сотень тисяч любителів полювання❓️

Для більшості людей це виглядає не як мета мисливства.
А як його виправдання.

Найбільша помилка мисливців — вони не вірять у щире співчуття.
У своєму аналізі мисливці говорять про гранти.
Про інформаційні кампанії.
Про "технології впливу".
Але майже не допускають найпростішої думки.
Що десятки тисяч людей можуть діяти без будь-якої винагороди.
Не за гроші чи політичні інтереси.
А лише тому, що їм боляче бачити чужі страждання.

Це і є емпатія.
(Незрозуміле для мисливців слово).
Вона стала однією з найпотужніших сил сучасного українського суспільства.

Тварини не можуть подякувати.
Не можуть проголосувати.
Не можуть повернути добро.
Їх захищають не заради вигоди.
Їх захищають тому, що совість не дозволяє пройти повз.

Тварини стали символом життя.
За роки війни українці врятували десятки тисяч тварин.
Їх вивозили з-під обстрілів, лікували, годували, шукали їм нові родини.
Разом із людьми вони стали жертвами війни.
Для багатьох українців тварини перестали бути просто "частиною природи" чи "ресурсом".
Вони стали символом беззахисного життя, яке потребує захисту.

І будь-яке добровільне позбавлення життя тепер сприймається набагато гостріше.
Тому, що люди втомилися від самої смерті.

Змінюються не закони.
Змінюються люди.

Мисливці думають, що програють через слабку організацію.
Насправді вони стикаються зі значно глибшим процесом.

Змінюється моральна свідомість суспільства.

Колись людство вважало нормою цькування ведмедів, півнячі бої, жорстокі видовища за участю тварин.
Сьогодні цивілізований світ їх не приймає.
Тепер той самий процес відбувається і щодо розважального полювання.
Не тому, що всі стали зоозахисниками.

Приберіть слова "традиція" і "регулювання чисельності" — і від розважального полювання залишиться одне чесне речення:
"Мені подобається вбивати".
Питання лише в тому, як довго суспільство готове це терпіти.
13 032 людини вже відповіли: недовго.

Зоозахисники перемагають не через гранти, не через технології і не через маніпуляції.
І навіть не тому, що краще організовані.
Вони перемагають, бо стоять на боці найсильнішої людської цінності — цінності життя.

Після всього, що пережила Україна, люди не хочуть бачити смерть там, де її можна уникнути.

Дедалі більше українців обирають не право вбивати, а право жити.

Це не тимчасова емоція.
Це зміна суспільної свідомості.
А такі зміни неможливо зупинити.

13 032 людини вже підтвердили це — підписом.

Далі буде.

Address

Kyiv
03049

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Асоціація зоозахисних організацій України - АЗОУ posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share