Центр близькосхідних досліджень

11/10/2026

Щойно повернулися із Запоріжжя.

5 та 6 жовтня командою Центру близькосхідних досліджень працювали там у двох місцевих громадах, де проводили фокус-групи, намагаючись зрозуміти різницю між нашою адаптивністю та відвертою безвідповідальністю. Говорили про нашу головну національну формулу виживання. Ту саму, яка звучить як «якось воно буде».

З одного боку, це справді фантастична здатність тримати удар і маневрувати в суцільному хаосі. З іншого — дуже небезпечна звичка. Ми сподіваємося проскочити між крапельками саме там, де життєво необхідний холодний розрахунок. Наша стратегічна культура дозволяє будувати плани виключно за оптимістичним (якщо не фантастичним) сценарієм, ігноруючи інституційні ризики. А потім ми героїчно розгрібаємо наслідки власних ілюзій.

У чому тут суть?
Жорстока правда полягає в тому, що старий світ ручного прогнозування остаточно пішов... Ми живемо в добу перманентних криз.

Що тут виходить?
В умовах тотальної невизначеності виживає той, хто формує реальну інституційну стійкість і заздалегідь прораховує альтернативи на випадок найгіршого розвитку подій. Вітер геополітики дме куди заманеться — він може перекинути ваш човен, а може надути вітрила (якщо ви готові діяти як суб'єкт, а не пасивно чекати на умовний «авось»).

Ну, і де тут логіка?
Як ви вважаєте, чи здатне наше суспільство (і державні інститути разом з ним) перейти від тактичного гасіння пожеж до нормальної гри в довгу? Чи віра в «якось воно буде» так і залишиться нашою єдиною стратегією? Пишіть у коментарях, що думаєте.

24/09/2026

Пам’яті Олександра Северина

Учора пішов із життя Олександр Северин — правник, правозахисник, експерт і правовий радник Центру близькосхідних досліджень.

Є люди, присутність яких не потребує гучних слів. Їх упізнаєш за внутрішньою чесністю, за точністю думки, за вірністю своїм переконанням. Олександр був саме такою людиною.

Для нього право ніколи не було лише професією чи сукупністю норм. Воно було способом захищати людську гідність, протистояти несправедливості й повертати голос тим, кого не хотіли чути. Він умів залишатися принциповим без зверхності, говорити складне просто, а правду — спокійно й переконливо.

За його стриманістю відчувалися небайдужість і глибока відповідальність. Він не прагнув бути в центрі уваги, але завжди був поруч там, де були потрібні його знання, досвід і чесне слово. На нього можна було покластися. З ним можна було радитися, сперечатися, шукати рішення — і завжди знати, що в основі його позиції лежать совість і повага до людини.

Для Центру близькосхідних досліджень Олександр був значно більшим, ніж експерт і правовий радник. Він був частиною нашого спільного шляху, людиною, чия думка допомагала бачити ясніше, а присутність додавала впевненості. Його внесок залишиться в наших проєктах, текстах і рішеннях, але найбільше — у нашій пам’яті.

Важко прийняти, що більше не буде розмов, запитань, точних зауважень і тих особливих слів, які міг сказати лише він. Та людина залишається з нами доти, доки живе те, у що вона вірила, заради чого працювала і що передала іншим.

Ми збережемо пам’ять про Олександра — світлу, вдячну і живу.

Щиро співчуваємо його рідним, близьким, друзям і всім, хто мав щастя знати та працювати з ним.

Світла пам’ять, пане Олександре.

21/09/2026

Почалася перша сесія 13-го сезону Української миротворчої школи.
Почали не з теорії, а зі знайомства. І воно швидко виявило головне: конфлікти, про які ми говоритимемо ці п’ять днів, уже не десь попереду. Вони давно працюють усередині громад.
У прифронтових регіонах напруга виникає навколо евакуації та майбутнього повернення. Для ВПО проблема часто починається з простого відчуття, що їхній досвід не розуміють. У релокованих громадах інше питання: як зберегти спільноту, коли її люди фізично розкидані по країні й за кордоном. Учасники говорили про це не як про абстрактні сценарії, а як про свою щоденну роботу.

Окрема тема - деокупація. Повернення території не повертає автоматично довіру. У громади разом із державою повернуться старі образи, питання відповідальності й дуже різні способи пояснювати власну поведінку під окупацією. Саме про це говорили учасники з тимчасово окупованих громад.

Тому для нас миротворчість сьогодні - це не розмова про примирення з Росією. Це робота з внутрішніми конфліктами країни, яка воює і водночас змінюється. У самій дискусії це було сформульовано досить прямо: миротворчість у нинішніх умовах - це збереження миру всередині України.
Програма першої сесії побудована саме навколо цього. Починаємо із соціальних та політичних конфліктів і роботи з пам’яттю. Далі - аналіз конфлікту як практичний інструмент, робота з напругою в командах та питання інституційної стійкості.
Після війни ці проблеми не зникнуть. Частина з них стане гострішою.
Тому розбиратися з ними треба зараз.

Українська миротворча школа. 13-й сезон. Кам’янець-Подільський.

20/09/2026

📌 Питання суб'єктності українців за кордоном давно вийшло за межі простої адаптації чи благодійності. Якщо спільнота не має власних інституційних інструментів і чіткої стратегії, вона неминуче перетворюється з суб'єкта на об'єкт чужої політики.

Аналітичний підсумок тижневого курсу Української миротворчої школи (УМШ) для українців у ЄС (Каунас, Флоренція, Нюрнберг, Фрайбург) дає тверезий зріз того, в якому стані зараз перебуває наша діаспора і що їй насправді потрібно:

1. Відхід від аполітичності до усвідомленої дії. Багато хто роками свідомо відсторонювався від новин, рятуючи психіку від травматизації. Проте формула залишається незмінною: якщо ви не займаєтеся політикою, політика займеться вами. Робота в групі повертає людей до раціональної громадської активності — від подолання відчуження до реєстрації власних ГО в країнах перебування.

2. Дефіцит раціональних переговорних навичок. Найбільш затребувана компетентність — це не суха академічна теорія, а конкретні переговорні практики (зокрема гарвардська модель) та симуляції. Вміння тримати удар, розрізняти стратегії та вибудовувати діалог за принципом «ми проти спільної проблеми, а не один проти одного» є критичним для відстоювання українських інтересів перед європейськими стейкхолдерами.

3. Горизонтальні зв’язки замість абстрактної єдності. Запит на фахову спільноту за кордоном величезний. Розпорошені осередки потребують координації та переходу від ситуативних реакцій до системної роботи з готовими проєктами й рішеннями.

💡 Прагматичний висновок простий: ніхто в Європі не буде рахуватися з тими, хто діє хаотично й керується лише емоціями. Реальний вплив з'являється лише тоді, коли громада організована, говорить професійною мовою інтересів і приходить із готовими пропозиціями.

💬 Як, на вашу думку, українським осередкам у ЄС найефективніше подолати внутрішню розпорошеність і стати впливовою силою в місцевому політичному полі?

11/09/2026

Знаєш, як це – потрапити у свою бульбашку, де за кілька днів стаєш своїм/єю серед людей, яких ще вчора не знав/ла?
Прокидатися з розумінням: сьогоднішній день буде корисним і для тебе, і для громади.
Писати одне одному листи в останній день табору і читати їх у потязі дорогою додому.

Хочеш прожити цей досвід разом із нами?

Гайда на БУР-табір! Разом ми:
▪️ облаштуємо музичну репетиційну кімнату у молодіжному просторі – осередок для творчої молоді громади, ветеранів, дітей військових та ВПО;
▪️ розберемося, як виникають і розвиваються конфлікт;
▪️ будемо вчитися домовлятися у складних ситуаціях;
▪️ познайомимося з громадою, новими людьми й краще пізнаємо себе.

Коли: 26 вересня – 6 жовтня
Де: Одеська область (точне місце проведення повідомимо відібраним учасникам).

📌 Реєструйся за посиланням у коментарях.
Дедлайн подачі заявки: 20 вересня

Проєкт реалізовується за кошти доброчинця зі США.

10/09/2026

𝐇𝐚𝐚𝐫𝐞𝐭𝐳 цього тижня скинув бомбу. За десять днів до 7 жовтня Мухаммад бін Заїд особисто попередив Нетаньягу: Сінвар готує щось велике. Дослівно.

Бібі каже — розмови не було. Емірати на прохання спростувати відповіли ухильно. Не підтвердили. Не спростували. Просто промовчали.

А мовчання, як завжди, коштує дорожче за будь-яку заяву.

Ігор Семиволос розібрав увесь ланцюжок — хто кому що передавав, чому попередження не означало, що Ізраїль знав реальний план, і чому позов за наклеп може вдарити по Нетаньягу сильніше, ніж захистити його. До виборів у Кнесет лишається небагато часу, і ця історія працює проти нього щотижня.

Дивіться повне відео 👇

Розслідування Haaretz цього тижня: за десять днів до 7 жовтня 2023 ...

09/09/2026

Український і арабський досвід мають чимало точок перетину. І не лише тому, що обидва регіони добре знають, що таке імперія, яка приходить зі своїм порядком і поступово намагається перекроїти чужу історію.
Отже, що дає нам порівняння цих досвідів?
У новому випуску проєкту Українсько-Арабської Медіа Групи говоримо про Османську імперію, арабський національний рух, російський колоніалізм і те, як імперські моделі продовжують впливати на наше сьогодення.

І тут починається найцікавіше. Історія перестає бути просто історією.
Чи справді Росію можна розглядати як силу, що протистоїть колоніалізму? Чому між російською та деякими близькосхідними імперськими моделями виникають несподівані паралелі? І що український досвід може додати до розуміння цих процесів?
Без готових схем. Втім, із достатньою кількістю незручних запитань.

Дивиться нове відео на YouTube-каналі Українсько-Арабської Медіа Групи. 👇

08/09/2026

«Нова Москва» в Джибуті. Аляска. Ефіопія.
Росія завжди була колонізатором — просто про це мало хто знає.
Повне інтерв'ю виходить незабаром на нашому YouTube-каналі. Підписуйтесь, щоб не пропустити 🔔
https://www.youtube.com/-ua