Frontier Institute

08/10/2026

Україна може стати країною, куди приїжджають не лише через роботу, а й за можливостями. Але для цього потрібна продумана міграційна політика — від інтеграції до збереження української ідентичності.

У новому випуску «Єврореалізму» говоримо про те, як Україні готуватися до демографічних викликів, реінтегрувати своїх громадян і водночас бути готовою до можливої іноземної міграції.

Елла Лібанова та Olga Dukhnich разом з Andrii Borovyk обговорюють, як створити інфраструктуру інтеграції, зберегти українську ідентичність, дати людям можливість будувати кар’єру та зробити Україну привабливою для життя. Говоримо також про українців, які роками живуть за кордоном та їхню реінтеграцію.

Проєкт реалізується медіа #ШОТАМ спільно з Transparency International Ukraine та за підтримки Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine.

Третій випуск подкасту «Єврореалізм» уже доступний на YouTube-каналі медіа #ШОТАМ.

🔗 Дивіться випуск за посиланням: https://youtu.be/na7MU2_BHns?si=4zvwoJ7nDCx6KnmX

08/10/2026

ШІ може зробити складні інструменти доступнішими для більшої кількості людей. Але може й поглибити розрив між тими, хто вміє ними користуватися, і тими, хто поступово втрачає цю здатність.

Tymofii Brik, ректор KSE University, написав есей «Чи потрібна освіта в добу штучного інтелекту?» для проєкту «25 стратегічних питань для України» від Ukrainer та Frontier Institute.

У тексті він розбирає, як ШІ змінює освіту, чому технології можуть посилити когнітивну нерівність і навіщо Україні сильна освіта для роботи з технологіями, економікою, державними рішеннями та складними кризами.

Читайте есей за посиланням https://www.ukrainer.net/osvita-shi/

04/10/2026

Повернути Крим — це не лише звільнити територію. Що ми насправді знаємо про півострів, який хочемо повернути? І які незручні питання маємо поставити собі вже зараз, щоб деокупація стала справжньою? Про це у новому есеї на сайті пише Мартін-Олександр Кислий — історик, керівник центру «Кримські студії» НаУКМА, дослідник Криму та кримських татар. Він аналізує, як змінювалося українське сприйняття Криму з 2014 по 2026 рік.

🔸Чому українці досі бачать у Криму передусім курорт?
🔸Як змінилося ставлення суспільства до кримських татар за 12 років?
🔸Що означатиме відновлення справедливості після деокупації?

Читайте в есеї Мартіна-Олександра Кислого на сайті (посилання в коментарях). Далі — кілька цитат із тексту.

«З точки зору історичного аналізу ми почали втрачати півострів задовго до прямого військового вторгнення РФ, оскільки десятиліттями погоджувалися дивитися на нього крізь зручну колоніальну оптику курорту, відмовляючи Криму в його автентичній, складній субʼєктності».

«Відстань між материком і Кримом зростає з кожним роком, і єдине, що ми з такою наполегливістю оберігаємо, — це виплеканий нами образ Криму як санаторію і дачі, образ, у який вкорінено наші спогади про безтурботне минуле».

«Ми звикли мислити крайнощами. Але деокупація — це не заміна гербів та прапорів, а щоденна й виснажлива праця, ще й добре спланована наперед».

Питання про Крим — одне з тих, від відповіді на які залежить, якою буде Україна після війни. Таких викликів багато, і вони постають перед нами одночасно. Про них у проєкті «25 стратегічних питань для України» Інституту фронтиру спільно з Ukraїner пишуть 25 українських інтелектуалів і митців. 19 есеїв уже можна прочитати на нашому сайті, також вони доступні англійською.

Ілюстрації: Анна Доманська

#25питаньдляукраїни

01/10/2026

23/09/2026

Якою буде Європа у 2040 році?

Євген Глібовицький вважає, що відповідь значною мірою залежатиме від того, як Європа відреагує на російську агресію проти України.

Чи заплатить Росія репарації? Чи зможе ЄС проводити самостійну політику у світі?
І головне: європейські цінності — це реальні дії чи просто красива декларація з минулого?
Повна розмова за участі Євгена Глібовицького, директора Frontier Institute, Ірени Карпи, письменниці та співачки, та Andrii Borovyk, виконавчого директора Transparency International Ukraine, — доступна за лінком: https://youtu.be/8czglv3T6dI?si=pZKxsh-bhzWCGcDD.

Проєкт реалізується медіа #ШОТАМ спільно з Transparency International Ukraine та за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля.

20/09/2026

Пам'ять — це завжди про майбутнє. Чому меморіал — це не просто пам'ятник чи мур, а живий процес? І як українська культура пам'ятання формується просто зараз, поки війна ще триває? Про це у новому есеї на сайті пише Оксана Довгополова, докторка філософських наук, професорка KSE, співзасновниця та кураторка платформи культури пам'яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво».

🔸Чому меморіал — це не просто об'єкт у просторі?
🔸Де в Україні вже готують фахівців із пам'яті?
🔸Якими практиками українці відповідають на потребу пам'ятати просто зараз?

Читайте в есеї Оксани Довгополової на сайті (посилання в коментарях). Далі — кілька цитат із тексту.

«Опис історичного факту не формує меседжу меморіалу — це неочевидне знання. Настільки ж неочевидним є розуміння, що меморіал — це не просто об'єкт у просторі, а процес формування якорів соціальної стійкості чи терапії, чи опірності».

«Україні ще далеко до винайдення базового образу війни чи принципу її пам'ятання. Тим важливіше придивлятися до живої тканини пам'яті, у якій уже точно є щось, у чому ми зрештою побачимо цей ідеальний меморіальний символ, але є й те, що не перетвориться на тенденцію та зникне».

«Створення якорів пам'яті не обов'язково має набувати форм матеріальних об'єктів “на віки” — це може бути практика (певна традиція, дія) або ж тимчасова інсталяція. Тобто меморіалом, так би мовити, можуть бути живі люди, які в той чи той спосіб відповідають на запит пам'ятання».

«Уже можна апелювати до якісних українських меморіальних проєктів різного рівня. Ми вже не в точці базового пошуку, коли найкращим способом зафіксувати пам'ять здаються мурали або відтворені з фотографії буквалістичні фігури».

«Ті, хто живуть сьогодні, витворюють ресурс життя — не виживання — у розумінні незворотної втрати та ймовірності повторення катастроф. Саме тому важливо вибудовувати м'язи. Це суспільство варте майбутнього».

Цей есей — частина проєкту «25 стратегічних питань для України» Інституту фронтиру спільно з Ukraïner. Упродовж року 25 українських інтелектуалів і митців напишуть 25 текстів про виклики для України. 18 із них уже можна прочитати на нашому сайті.

Ілюстрації: Анна Доманська

#25питаньдляукраїни

08/09/2026

Україна рухається до вступу в ЄС. Але чи змінить цей шлях не лише Україну, а й саму Європу?
Після 2014 року, а особливо після початку повномасштабного вторгнення, Україна дедалі більше впливає на європейський порядок денний — своїм досвідом війни, технологічними рішеннями, суспільною згуртованістю та культурою.

Мільйони українців сьогодні живуть у країнах ЄС. Чи можуть вони з часом стати новою політичною силою? Наскільки помітною буде їхня роль у європейських виборах? І чи здатна українська культура стати інструментом м’якої сили?

Про це у новому випуску «Єврореалізму» говорили Andrii Borovyk, виконавчий директор Transparency International Ukraine, Karpa Irena, письменниця, співачка та громадська діячка, та Євген Глібовицький, експерт із довгострокових стратегій, директор Інституту фронтиру Frontier Institute.

Проєкт реалізується медіа #ШОТАМ спільно з Transparency International Ukraine та за підтримки Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine.

Другий випуск подкасту «Єврореалізм» уже доступний на YouTube-каналі медіа #ШОТАМ.

🔗 Дивіться випуск за посиланням: https://youtu.be/8czglv3T6dI

06/09/2026

Чому освіта — питання виживання країни, а не лише її розвитку?
Чи здатен ШІ прискорити соціальну мобільність — чи, навпаки, поглибити розрив між людьми?
Що станеться з демократією, якщо здатність людей розуміти світ почне стрімко розходитися?

Відповіді — в есеї Тимофія Бріка на нашому сайті.
Далі — цитати з нього.

«Україна зараз вимушена накопичувати знання про кризи та шукати вихід зі складних ситуацій. Ідеться не лише про складні технології, а й про складні суспільні процеси. Це питання-виклики, які потребують глибокого, нетривіального мислення, а воно просто не може виникнути в країні без сильної освіти».

«Не існує простого рецепту, як подолати когнітивні нерівності та не віддати ШІ свою суб’єктність. Аби опанувати ШІ, треба вчити математику й комп’ютерні науки, але також — мову, філософію, антропологію та інші дисципліни. Потрібно поглиблювати свою експертизу».

«Щоб освіта дійсно зробила світ не тільки продуктивнішим, а й кращим, вона має обов’язково відстоювати фундаментальні принципи демократії, емпатії, людяності, поєднувати технічну підготовку з гуманітарною.
За освіту та за правду треба боротися. Інакше ми легко опинимося в темряві».

Цей есей — частина проєкту «25 стратегічних питань для України» Інституту фронтиру спільно з Ukraïner. Упродовж року 25 українських інтелектуалів і митців напишуть 25 текстів про виклики для України.

17 із них уже можна прочитати на нашому сайті.

#25питаньдляукраїни

02/09/2026

Сьогодні з представницями Інституту фронтиру ми обговорили демографічне майбутнє України, міграцію та те, як сьогодні змінюється сам український народ.

Одна з ключових думок нашої розмови – маємо мислити про український народ як про глобальну, транскордонну спільноту. Українство не закінчується на державному кордоні. Мільйони наших людей живуть у різних країнах світу, але залишаються частиною єдиного народу.

Для УГКЦ це вже давно практична реальність: 20 із 36 структур нашої Церкви діють поза межами України. Гасло нашого душпастирства – «Твоя Церква завжди і всюди з тобою». Церква покликана бути поруч зі своїми людьми, де б вони не жили.

Водночас українське коріння наших парафій за кордоном не суперечить їхній відкритості. Зберігаючи власну ідентичність і спадщину Київської Церкви, ми відкриті для людей різних мов, культур і національностей. Ідентичність та відкритість не виключають, а доповнюють одна одну.

З представницями Інституту фронтиру ми говорили також про народжуваність і підтримку сім’ї. Демографічну кризу неможливо подолати тиском на сім’ю. Потрібно створювати умови, щоб люди пов’язували своє майбутнє з Україною, мали довіру до завтрашнього дня і відвагу народжувати дітей.

Перемога України – це не тільки питання кордонів і територій. Це питання життя. І справжнім знаком нашої перемоги буде те, що українці матимуть відвагу народжувати в Україні.

https://ugcc.ua/data/glava-ugkts-maemo-myslyty-pro-ukraynskyy-narod-yak-pro-globalnu-spilnotu-9252/

31/08/2026

Нетипова для Києва ситуація - деякі школи не змогли сформувати перші класи.
Окрім безпекового фактору, коли батьки вивозять своїх нащадків у спокійніші місця, в країні справді зменшується чисельність дітей. Це не лише "воєнний" ефект — це наслідки тривалого падіння народжуваності, яке почалося після 2014 року.

Що насправді стоїть за порожніми класами початкової школи, читайте на Українська правда у колонці Роксолани Авраменко/Roksolana Avramenko , старшої аналітикині Інстиутуту фронтиру.

Посилання у першому коментарі.