21/07/2026
Врятована кінцівка. Продовження історії: Стас Борщак
Пам’ятаєте ті страшні кадри з Маріуполя, коли після авіаудару по пологовому будинку світ остаточно побачив: для ворога немає різниці, кого бомбити? Жінки. Діти. Лікарі. Цивільні. Люди, які просто мали жити.
Саме в ті дні серед тих, хто допомагав евакуйовувати людей, підвозити поранених до лікарень і залишався поруч із містом у найтемніший час, був Стас Борщак.
24 лютого він зустрів у Маріуполі. На той момент Стас жив у місті та працював у поліції. Ранок повномасштабного вторгнення почався з бойового шикування, завдань, очікування наказів і розуміння, що звичне життя закінчилося. Маріуполь під обстрілами. Авіаудари. Поранені. Робота там, де щодня ставало небезпечніше.
У житті Стаса після початку повномасштабного вторгнення було кілька моментів, які дозволили йому сьогодні бути живим, продовжувати відновлення, створювати картини й допомагати іншим пораненим.
Перший такий момент стався після поранення.
20 березня Стас отримав важку травму внаслідок прильоту міни, основний удар прийшовся на руку.
26 березня його евакуювали на територію заводу «Азовсталь» — місце, яке стало символом спротиву, витримки й боротьби за життя. Оскільки Стас був важкопораненим, він потрапив до останньої можливої хвилі евакуації.
Далі почався довгий шлях лікування: лікарні, операції, очікування, біль, реабілітація. Загалом — близько півтора-двох років боротьби за відновлення.
Згодом Стас потрапив до Інституту травматології та ортопедії в Києві. Саме там йому розповіли про програму «Врятуй кінцівку».
На той момент для порятунку руки були критично потрібні спеціальні пластини для фіксації.
Стас подав заявку — і вже за кілька днів йому провели операцію. Руку зафіксували пластинами.
Особливо він згадує лікаря Василя Васильовича Гайовича, який працював у межах програми. Саме завдяки його професійності в руці Стаса з’явилася рухливість.
Під час лікування та реабілітації Стас почав малювати картини.
Першу свою роботу він передав керівнику програми як знак вдячності. А згодом це стало чимось більшим: тепер його картини продають на благодійних заходах, щоб допомагати іншим пораненим.
Наразі лікування Стаса триває. Попереду — нові етапи відновлення. Але його історія вже сьогодні показує головне: за кожною врятованою кінцівкою стоїть не лише операція.
За нею — людина, яка може продовжувати жити. Бути поруч із тими, хто також бореться за відновлення.
Саме для цього існує програма «Врятуй кінцівку» — щоб наші захисники, які вже зробили неймовірне для України, мали шанс продовжувати своє життя після поранення.
Підтримуйте програму, щоб більше таких історій мали продовження.
Бо врятована кінцівка — це не лише про медицину. Це про життя, яке триває. 💙💛