20/07/2026
Майбутня архітектура Європи формується вже сьогодні. Питання полягає не лише в тому, якою вона буде, а й у тому, хто визначатиме її правила. Поки демократичні держави шукають відповіді на нові виклики, інші центри сили вже будують власні економічні, технологічні та безпекові екосистеми. Саме тому ключовим питанням стає не адаптація до нової реальності, а готовність брати участь у її формуванні.
Сучасне протистояння дедалі менше визначається виключно військовою силою.
Паралельно змінюється й сама логіка глобальної конкуренції. Дедалі частіше між собою конкурують уже не окремі держави, а екосистеми, які поєднують капітал, промисловість, технології, транспортні коридори, енергетику та безпеку в єдину модель розвитку. За таких умов питання полягає вже не лише в тому, як реагувати на кризи, а й у тому, чи здатні демократичні держави спільно формувати нові принципи міжнародної взаємодії.
Ця логіка лягла в основу Другої Стратегічної гри «Готовність та конкурентоспроможність Північної (Арктичної)–Балтійсько–Чорноморської дуги». Її завданням було створити простір для спільного стратегічного мислення про майбутню архітектуру безпеки та конкурентоспроможності Європи — архітектуру, здатну відповідати швидкості сучасних змін.
Відкриваючи гру, керуюча партнерка Могилянської стратегічної агенції Gelena Savruk запропонувала учасникам розпочати не з пошуку рішень, а з питання, від відповіді на яке залежить здатність Європи діяти в новій геополітичній реальності.
«У березні ми поставили собі запитання: чи готові наші держави, інституції та економіки до світу, який уже настав? Сьогодні ми ставимо наступне, значно складніше питання: яку архітектуру ми будуємо разом? І чи встигнемо її створити вчасно?»
У центрі дискусії опинилося переосмислення самої природи сучасних загроз.
«Росія, Іран і Китай діють як інтегрована система — в енергетиці, технологіях, промисловості та інформаційному просторі. Системна загроза потребує системної відповіді.»
Якщо загрози функціонують як взаємопов'язані системи, такою ж має стати й відповідь. Майбутня архітектура визначатиметься не лише оборонними спроможностями, а й здатністю інтегрувати економіку, технології, енергетику, промисловість, логістику та міжнародне партнерство в єдину модель взаємодії.
Не менш важливою стала й тема швидкості. Ресурси самі по собі більше не визначають силу держав чи союзів. Вирішальним чинником стає здатність швидко перетворювати політичні рішення на спільні дії.
«Архітектура, якій потрібно п'ять років, щоб ухвалити рішення, не здатна забезпечити захист. Коаліція, яка може діяти протягом 72 годин, — здатна.» - запевняє Гелена Саврук.
У цій логіці Україна постає не лише як держава, що протистоїть агресії. Досвід адаптації її інституцій, економіки, енергетики, оборонної промисловості та технологічного сектору вже сьогодні формує практичні підходи, здатні посилити майбутню архітектуру європейської безпеки й конкурентоспроможності.
Саме ця ідея визначила логіку всієї подальшої роботи учасників. Стратегічна гра стала майданчиком для пошуку рішень, які дозволять демократичним державам не лише адаптуватися до нової реальності, а й брати участь у формуванні правил, за якими вона розвиватиметься.
