24/08/2026
ШУКАЙТЕ ОПОРУ ВСЕРЕДИНІ СЕБЕ. СЕРЙОЗНО?
Коли кажуть «шукайте опору в собі», «не треба залежати від зовнішнього» - мені часто є що заперечити. Так, зрідка буває, що контекст за цими словами розумний і вони доречні. Але набагато частіше цими словами розкидаються люди, які далекі від реальності (навіть якщо вони «гуру»). Я теж, виходить, пишу ці рядки із претензією на реальність. Ну так одразу й кажу – це моя особиста думка. Мета тексту - розширити сприйняття цієї теми, болючої для багатьох людей, які займаються саморозвитком та психологією. Дати матеріал для перегляду своєї позиції.
Отже, у темі «опор» є тонкощі, які важливо усвідомлювати.
ПРО ОПОРИ
Опора - це те, що додає стабільності. Дає сили. Підживлює. Підтримує. Допомагає рухатись до своєї мрії.
Ми, люди, найчастіше спираємось на людей. Це найголовніші опори нашого життя. Їхні образи психіка поміщає у внутрішній світ.
Спиратися можна також на концепції, ідеї. Але вони обов'язково повинні бути заряджені великою кількістю людей, а вихідний стан має бути зафіксований у психіці (через сильний емоційний контакт, проживання). Такий процес називається «імпринтінгом».
Спиратися можна на свій яскравий досвід. Але тут лише «десять тисяч повторень на допомогу». Тяжкий, травматичний досвід може «відкарбуватися» миттєво. Але не буде опорою (хоча навколо нього психіка й почне функціонувати). А ось хороший, позитивний досвід рідко має настільки ж високу інтенсивність… Тому потрібне багаторазове повторення, наповнення себе новим станом. І то не факт, що це можливо зробити без контакту з людьми (з яких психіка зчитує «зерна» таких станів).
Це важливо. Будь-яка внутрішня опора людини – це опора, яка колись була зовнішньою! Тобто, людина на неї спиралася (отримувала підтримку, підживлення). Потім настільки її відчула, настільки з нею зріднилася (злилася), що буквально проковтнула (поглинула).
У психології є таке поняття, як «інтроекція». У психіці створюється образ, проекція, відбиток людини (зовнішньої опори). Наприклад, у людини були хороші батьки, що підтримували. Образи батьків були інтроєцьовані (поглинені) психікою ще в ранньому дитинстві і тепер присутні у внутрішньому світі. Ці образи є опорою в житті. Вони даруючи відчуття, що світ багатий і благий, безпечний і чуйний, завжди підтримає і дасть все, що потрібно. Людина може взагалі бути далекою від психології, але в неї є ці внутрішні опори. Втім, такі опори часто руйнуються, коли батьки помирають… але у цей же час приходить багато усвідомлень… і тоді є шанс трансформації цих опор.
ОПОРИ РІЗНОЇ ЯКОСТІ
Якщо хорошої внутрішньої опори немає (образи не сформовані, інтроекція не відбулася), людині доводиться постійно спиратися на щось зовнішнє. Якщо зовнішнє зникає, людина втрачає силу… й не може знайти баланс до того часу, допоки не знайде нову зовнішню опору.
Зовнішні опори – це найчастіше люди, рідше – концепції, ще рідше – прожиті/напрацьовані стани.
Чи бачили таких людей? Які не можуть без стосунків, чи без нової «геніальної» ідеї/концепції… Вони справді не можуть. Бо мають лише опори 1го рівня.
Йдемо далі. Припустимо, в людини вже сформувалися внутрішні опори, але ще не трансформувалися. Вони просто «інтроєцьовані». Не було осмислення, не було їх укорінення та зв'язування з різними джерелами «підживлення».
Це означає, що цим опорам завжди потрібне підживлення ззовні. І якщо зовнішня опора (з якою була «скопійована» внутрішня) зникає (людина вмирає або йде, або стосунки з нею охолоджуються) – все руйнується. Це ж стосується і опор, пов'язаних із «концепціями» та «станами». Не стало, наприклад, улюбленої роботи… або довелося виїхати зі звичного місця життя…
Внутрішні опори 2го рівня, втративши підживлення від реальності, руйнуються. І людині знову доводиться шукати на що б таке собі (або кого) спертися.
Втім, такі опори через усвідомлення можуть бути розвинені, трансформовані. Зазвичай саме з ними й працюють на терапії. Це – хороший матеріал.
Наступний рівень опор. 3-й. Це коли опори були не тільки поглинені (інтроецьовані), а й потім перероблені, перепрожиті, трансформовані, посилені.
Саме такі опори майже не залежать від зовнішнього підживлення. Точніше, вони не потребують прямого живлення.
Наприклад, якщо з батьками був повний треш. Після багатьох років зусиль (психотерапії, наприклад) був сформований образ хорошої мами, хорошого тата і навіть при контакті з реальними батьками – цей образ є досить стабільним.
Тут не потрібно, щоб мама чи тато вибачилися за те, яких завдавали страждань.
Непрямої дії достатньо. А це – доброзичливе ставлення різних старших (дорослих). Турбота та підтримка. Наставники. Вчителі. Більше того, самому бути добрим батьком для дітей (не обов'язково своїх). Будь-яке отримання потоку любові (від різних людей) підживлюватиме ці внутрішні образи.
3й рівень, на мою думку, - це найкращі опори для психіки.
І ось дійшли до того, що зазвичай мають на увазі, коли радять «спиратися лише на себе». Четвертий рівень опор. Опора ніби починає жити своїм життям і не вимагає підживлення від реальності. По суті це сформована (духовна?) частина людини.
І отут я й сам не знаю, чи варто доводити до такого свої внутрішні опори, коли вони з реальністю не сильно корелюють. Адже це можна назвати одержимістю (ідеєю, станом, програмою, сутністю).
Порушення контакту із реальністю веде до смерті. Це факт.
Але тут самі вирішуйте, наскільки непорушні внутрішні опори потрібні.
Особисто мені найбільше відгукуються опори третього рівня (так, я сам вигадав цей поділ… просто з метою показати еволюцію внутрішніх опор, як я її зараз розумію).
ЩОБ СТВОРТИ ОПОРУ
Помітити, що тебе наповнює. Хто тебе наповнює. Хто реально підтримує. Включає в тобі найкращі якості, стани та прояви.
Важливо насититися всім цим, наповнитися (на це можуть піти й роки… але воно того варте!). І тим самим створити внутрішній образ (опору) 2го рівня.
Потім зміцнювати цей образ, трансформувати… Розвивати – додавати до цієї опори нові свої інсайти та осяяння, образи різних людей. Щоб ця опора підживлювалася від різних джерел. І давала постійно стабільність, силу, важіль та точку опори.
І ось таких міцних внутрішніх опор добре б з дюжину мати. Адже на одній-двох стабільності не буде.
Ось і виходить, що фраза «спирайся на себе» з одного боку задає правильний напрямок, а з іншого – сильно спрощує реальність і може завести в хащі та збити з пантелику.
© Андрій Бережанський
