02/09/2025
В умовах військової агресії, громадяни України, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, можуть неодноразово піддаватися примусу до вчинення протиправних дій, тому надзвичайно важливим в таких умовах є розуміння змісту статті 40 Кримінального кодексу України, що передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення діяння під впливом фізичного примусу.
Фізичний примус – це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі.
Є два види фізичного примусу:
• такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити дії на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
• спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).
У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України.
Згідно з частиною 2 цієї ж статті питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується за правилами крайньої необхідності відповідно до положень статті 39 КК України, а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.
Психічний примус полягає у впливі на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.
При виключенні кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці такі обставини;
• характер та ступінь фізичного примусу,
• індивідуальні фізичні можливості особи,
• психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного чи психічного примусу.
Важливо, що кримінальній відповідальності підлягає особа, яка, перебуваючи під впливом фізичного чи психічного примусу, зберігала можливість керувати своїми діями, при цьому не перебуваючи в стані крайньої необхідності.
Нормативно-правові акти окупаційних сил та окупаційних адміністрацій Російської Федерації є нікчемними, не створюють жодних правових наслідків, і нікчемність цих актів не підлягає оскарженню та не може бути скасована
Так, Згідно з Конституцією України, наша держава є правовою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території і їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта, відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України
Відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії РФ, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
