24/12/2025
Молоді голоси не зʼявляються з тиші. Вони народжуються з памʼяті.
На цьому візуалі — роботи Софії Фадєєвої, переможиці премії «Генерація Ніка» 2025 у номінації живопис.
Софії 17. Вона з Донецька — міста, яке для неї існує не лише на мапі, воно в серці, уяві, спогадах і внутрішніх образах.
Малювати вона почала ще там — не як навчання, а як природний спосіб мислити й відчувати світ. Після вимушеного переїзду у 2014 році Київ став простором продовження, а мистецтво — формою внутрішньої свободи.
У своїх роботах Софія створює образи-історії, де поєднуються душевне, духовне й зовнішнє. Її візуальна мова балансує між фантазійним і реальним, показуючи: наше сприйняття визначає те, як ми бачимо світ і яку участь у ньому беремо.
Її надихають Дюрер і Босх, Морріс і Ешер — митці, які не спрощували людину. З українських авторів — Єрко, Гаркуша, Іван Марчук. Це не випадкові орієнтири: у центрі її інтересу — складність, багатошаровість, здатність мистецтва мислити, а не лише прикрашати.
Софія говорить просто: «Я навчалася за покликом, не за вказівкою».
У цій фразі — не романтика, а позиція.
Її покоління виростає в умовах війни, втрат і постійної невизначеності. Але саме тому ці молоді митці вміють бачити далі за очевидне і відмовляються мовчати. Їхня уява — це не втеча, а форма опору.
Ці роботи — не про ностальгію.
Вони про здатність памʼятати та берегти своє і водночас створювати нову реальність.
Саме тому премія «Генерація Ніка» існує — щоб молоді голоси говорили з гідності, а не з дозволу.