27/11/2025
Війна змінила правила гри. Вона оголила справжню силу, змусила переглянути професії та відкрила в жінках те, що раніше могло бути непомітним.
Панель «Як війна змінила жіночий професійний кодекс» — це відверта розмова про трансформацію, що відбувається під тиском реальності.
Наші спікерки — ті, хто зробив крок уперед: від мирних професій — до служби, від стереотипних уявлень — до нових ролей, які вимагають сміливості щодня. Ділимося їх короткими цитатами.
🗣️ Капітан Галина Жук, заступник командира батальйону безпілотних систем з психологічної підтримки персоналу військової частини А4667 42 окремої механізованої бригади 14 армійського корпусу оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
“Де б жінки не були, вони мають в собі великий стержень, вони витривалі, приймають вчасні рішення, вміють переорієнтовуватись і можуть згенерувати всі ресурси, щоб діяти.
Зараз дуже багато жінок вступають у збройні сили і вони є надійним обличчям багатьох рекрутингових кампаній. І якщо жінки рекламують і запрошують в армію, і підкреслюю, чого не роблять зараз чоловіки, які свідомо не хочуть просувати збройні сили або уникають цього, на мій погляд, то сила жінок буде більшою, будуть більш збалансованими рішення, які приймаються, бо в управлінні бригад і батальйонів ви майже не зустрінете жінок. Це радше винятки.”
“Лідерство у тому, що ми будуємо. Можемо говорити про те, що де чоловіки пішли у військо, а жінки взяли на себе лідерство, — там в більшості є зростання. Де жінки витримують розлуку, беруть на себе обов’язок вирішувати всі побутові питання і підтримують чоловіка — там будується сім’я. Так само, коли дружина скористалася численними програмами підтримки держави, грантовими проєктами — жінка будує, стає лідером.”
🗣️ Молодший лейтенант Оксана Сироїд, офіцер 2-го корпусу НГУ «Хартія», доцент Київської школи економіки, з 2014 по 2019 — народна депутатка України, заступник Голови Верховної Ради України. З квітня 2022 доєдналася до Сил оборони України. Опікується комунікаційними, аналітичними та освітніми проєктами.
“Якщо ви в чомусь є фахівець, якщо ви впевнені, якщо в чомусь реалізувались, то вам точно буде легко і у війську, і в політиці. Якщо ви про це задумуєтесь.
Я до війська йшла ще з 2016 року. Можливість потрапити всередину з’явилася у 2022 році і я цією можливістю скористалась. Я розуміла всі виклики і обмеження. Але взамін отримала можливість бути причетною до чогось важливого і робити щось, що дуже сильно збагачує. Я, напевно, роблю роботу свого життя. І все, що я робила до цього було для того, щоб я зараз могла виконувати цю функцію. І я дуже дякую людям, які мені довіряють.
З одного боку ми військо ідеалізуємо, бо там “котики” чи “супер люди”, які нас бережуть. З іншого боку ми військо знецінюємо, бо там несвобода, можливі прояви радянської культури. Сьогодні люди бояться війська. На жаль. Внаслідок пропаганди суспільство вважає, що українське військо є загрозою для людини. Чи сьогодні всі готові сказати близькому чоловікові: “Іди.” Так, військо є загроза. Загроза існує для нас як цивільних. Але смерть — це єдина константа, яка існує в нашому житті, це те, що ми точно знаємо, що з нами трапиться. Злякатися - це нормально, жити в страху - це не нормально.
“Очевидно, коли ви потрапляєте до війська — це є обмеження. Так, тут будуть прояви культури, яку ми успадкували. Але це природа така — військо найбільш консервативне, воно змінюється останнім у будь-якій державі. Але якщо цього почати соромитись, то ми так не змінимо. Щоб могти пишатися, треба зайти у те, яке є, зрозуміти, чому воно таке, полюбити те, що є і поруч з тими людьми його змінювати. І тоді можна очікувати, що воно може бути іншим. Будемо пишатися тільки тим, що ми робимо самі.”
🗣️ Маріанна Білик-Томашик — співвласниця стоматологічних клінік BiSH dental group, голова ГО «Центр волонтерства та захисту», співзасновниця та голова ГО «Dental Front», кол. президент Асоціації Імплантологів України.
“Не важливо скільки ми робимо. Не потрібно мірятися один з одним. Потрібно кудись рухатись. Але важливо в цей момент розуміти, яку цінність ви можете принести собі, своїй громаді, Україні. І питання тут в нашій сміливості, а не в можливостях. Я не вірю, що в когось є обмежені можливості. 99% з вас просто не дозволяють собі задати питання: “Що я можу зробити для України?” І ви самі обмежуєте свій потенціал. Як тільки вам приходить ідея і ви знаєте куди рухатись, знайдіть тих, хто з одного боку скаже: “В тебе нічого не вийде” і буде вам обламувати крила, а з другого боку: “Давай спробуємо!” В мене так почався проєкт “Dental Фронт”. В мене коли є ідеї, я їх говорю вже. Знайдіть тих, хто скаже: “Давай ризикнемо!” і тоді точно вийде.”
“Сенс проєкту ідентифікації..? Коли ідентифікують тіла, матері переживають страшенне горе, не можу уявити. Я хочу повернути честь і гідність їх дітям, братам, сестрам, а жінкам, які чекають своїх чоловіків, коханих — або дати шанс жити далі і пережити горе або знати, що все ж таки є надія.”
🗣️ Подужайло Анастасія — жінка, котра руйнує стереотипи: менеджерить компанію, складає маршрути за кермом сміттєвоза.
“Стати водійкою сміттєвоза — моя ідея. На початку було мало сприйняття і підтримки. Cенс бачу в тому, щоб бути корисною там, де я є, та допомогти зберегти бізнес. А моя професія фотографа зачекає часу, коли все налагодиться в Україні. Коли хлопці там, ми повинні їх підтримати і замінити.”
🗣️ Модерувала Галина Держипільська — журналістка, викладачка кафедри журналістики, реклами та зв'язків з громадськістю Університету Короля Данила, екс редакторка “Суспільне Івано-Франківськ”.
Дякуємо!
