28/04/2026
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
Внаслідок війни, яку розв’язала Московія проти України, держава опинилася в глибокій демографічній кризі. Поряд із втратами на фронті, мільйони українців були змушені покинути країну. Це спричинило гострий дефіцит робочої сили.
Нинішня влада пропонує вирішити цю проблему шляхом завезення кількох мільйонів трудових мігрантів із третіх країн. У разі реалізації такої політики перед Україною може постати низка серйозних викликів, зокрема:
— зростання рівня злочинності та поява нових форм криміналу;
— виникнення міжетнічних та міжрелігійних конфліктів;
— демпінг на ринку праці, внаслідок чого українці можуть втрачати робочі місця;
— посилення соціальної напруги та конкуренції за обмежені ресурси;
— відтік капіталу через виведення частини зароблених коштів за кордон;
— несплата податків при одночасному навантаженні на соціальну інфраструктуру;
— гальмування інноваційного розвитку через використання дешевої низькокваліфікованої праці;
— формування паралельних закритих спільнот, що не інтегруються в українське суспільство;
— поступова зміна культурного коду нації;
— розмивання етнічної ідентичності української нації та поступове заміщення корінного населення етнічно чужим елементом.
Ця небезпека особливо загострюється тим фактом, що постколоніальний стан української нації та наслідки совєтського панування суттєво підірвали внутрішню відпорність суспільства. Якщо враховувати досвід країн Західної Європи, де значна частина мігрантських спільнот не інтегрувалася навіть у третьому поколінні, а також фактори вищої народжуваності в окремих середовищах, перед українцями постає реальна загроза втрати демографічної більшості у власній державі в перспективі найближчих 100–150 років.
Особливо небезпечною ця тенденція стає в умовах ідеологічного тиску глобалістичних і ліволіберальних концепцій, які через політичні та грантові структури нав’язують модель мультикультуралізму без урахування національних інтересів держави. На цьому тлі українська влада, перебуваючи під тиском великого бізнесу та олігархічних груп, замість системного й стратегічного розв’язання демографічної та кадрової кризи обирає найпростіший шлях — масове завезення мігрантів.
Завезення дешевої й некваліфікованої робочої сили може тимчасово закрити окремі економічні проблеми, спричинені війною, але в довгостроковій перспективі створює стратегічні ризики для збереження української нації, її ідентичності та соціальної стабільності. Не варто забувати і про ефект ланцюгової міграції: кожен трудовий мігрант із часом прагнутиме перевезти до України свою сім’ю, що кратно збільшуватиме масштаби цього процесу.
Як ми, націоналісти, бачимо вирішення проблеми дефіциту робочої сили під час і після війни:
— створення таких соціально-економічних умов, які стимулюватимуть повернення максимальної кількості українців з-за кордону;
— запровадження спрощених умов отримання громадянства для представників української діаспори;
— економічне стимулювання народжуваності;
— повернення престижу робітничим професіям та розвиток професійної освіти;
— створення умов для розвитку автоматизації, роботизації та інновацій в економіці;
— пріоритетне залучення іноземних фахівців, культурно та ментально близьких до українського суспільства.
Трудова міграція в Україну має бути мінімізованою та жорстко регламентованою. Робочі візи для іноземців повинні бути виключно тимчасовими, без автоматичного механізму набуття громадянства чи постійного проживання.
І найголовніше: пріоритетне право на роботу, соціальний захист і державну підтримку в Україні мають отримати ті, хто сьогодні зі зброєю в руках захищає її суверенітет.
Для цього необхідно ухвалити закон, який дозволить іноземцям-добровольцям, що воюють за Україну, отримувати громадянство та повноцінний правовий захист. Адже в багатьох країнах такі добровольці можуть зазнавати переслідувань як найманці.
Створення належних правових та економічних умов для залучення іноземців саме до українського війська, а не до ринку праці, могло б частково вирішити й проблему мобілізаційного ресурсу.
Бо нинішня ситуація виглядає доволі парадоксально: українці мають конституційний обов’язок захищати державу ціною власного життя, тоді як іноземцям держава водночас відкриває право користуватися плодами цієї боротьби у вигляді доступу до ринку праці та економічних можливостей.
Провід НВР «Правий сектор»
