21/08/2026
Sunt momente în viața comunității noastre când cuvintele nu sunt suficiente pentru a exprima întreaga recunoștință pe care o purtăm celor care și-au dedicat viața binelui comun. De aceea, astăzi, în momentul pensionării domnului profesor Nicolae Benzar, doresc să exprim profunda emoție și prețuirea deosebită pentru domnia sa, un dascăl extraordinar, un director de excepție, și, înainte de toate, un om de o rară noblețe sufletească, un prieten de nădejde al meu, personal, al Uniunii Ucrainenilor din România și un adevărat stâlp al comunității noastre din Banat.
Comunitatea ucraineană din România a crescut, s-a dezvoltat și și-a consolidat prezența tocmai datorită dăruirii unor astfel de oameni extraordinari, modești și harnici. Domnia sa a iubit întotdeauna și a prețuit limba și identitatea noastră, pe deplin implicat în nobila misiune de a insufla tinerelor generații respectul profund pentru propriile rădăcini. Pentru generații întregi de tineri, domnul director Benzar a fost mai mult decât un dascăl, a fost un mentor, un model de devotament și un om care a știut să adune comunitatea în jurul școlii și al valorilor noastre strămoșești.
Căldură sa umană s-a reflectat și în modul în care a ales să păstreze vie flacăra tradițiilor. Din iubire autentică pentru folclor, a inițiat și coordonat manifestări de suflet, susținute de UUR și atât de dragi nouă încât unele au devenit parte din tradiție: proiectul „Să ne cunoaștem rădăcinile”, evenimentul emoționant „Din Maramureș la Știuca”, concursul-festival „Drag mi-i cântecul ucrainean” sau celebrarea a 50 de ani de la stabilirea ucrainenilor din Valea Ruscovei la Știuca.
În spatele acestui om cald și mereu deschis către comunitate, stă o carieră profesională, administrativă și biografică absolut impresionantă, pusă exclusiv în slujba comunității. Născut în Poienile de sub Munte și stabilit la Știuca în anul 1990, domnia sa și-a dedicat peste trei decenii formării elevilor din județul Timiș, parcurgând, la nivel de excelență, toate treptele perfecționării didactice. O realizare istorică a muncii sale rămâne, fără îndoială, reluarea studiului limbii ucrainene în școală, în anul 1994, extins ulterior, prin viziunea sa, și la nivel preșcolar, sprijinind activ înființarea grupelor de grădiniță cu predare în limba maternă.
În calitatea sa de director al Școlii Gimnaziale Știuca timp de două decenii, vocația didactică i-a fost dublată de un spirit administrativ excepțional. Eforturile domniei sale s-au materializat în realizări remarcabile: extinderea a două corpuri de clădire ale școlii, construirea Școlii Primare din Dragomirești și a Grădiniței cu program normal din Știuca, dar și realizarea unei săli de sport și a două terenuri sportive. Mă bucur enorm că am avut privilegiul de a-i fi alături și de a sprijini aceste demersuri ambițioase pentru viitorul copiilor noștri, susținându-l pe domnul director, atât prin intervenții la nivel parlamentar, cât și prin implicarea directă a Uniunii Ucrainenilor din România.
Acum, în momentul pensionării, doresc să îi adresez cele mai calde mulțumiri pentru fiecare oră dăruită școlii, pentru fiecare zâmbet și pentru fiecare proiect clădit cu sufletul. Îi doresc sănătate deplină, o pensie îndelungată, liniștită și nenumărate bucurii alături de familie și de cei dragi. Am deplina convingere că experiența, înțelepciunea și devotamentul domniei sale vor continua să ne inspire și să ne fie alături pentru mult timp de acum înainte!
*******
Бувають моменти в житті нашої громади, коли слів недостатньо, щоб висловити всю вдячність, яку ми відчуваємо до тих, хто присвятив своє життя спільному благу. Саме тому сьогодні, з нагоди виходу на пенсію пана професора Миколи Бензара, хочу засвідчити свої глибокі почуття й особливу шану цій надзвичайній людині – прекрасному педагогові, винятковому директорові й, передусім, людині рідкісного душевного благородства, надійному другові особисто для мене, Союзу українців Румунії та справжній опорі нашої громади в Банаті.
Українська громада Румунії зростала, розвивалася та зміцнювала свою присутність саме завдяки самовідданості таких непересічних, скромних і працьовитих людей. Пан Микола Бензар завжди любив і цінував нашу мову та ідентичність, усією душею віддаючись благородній місії – прищеплювати молодим поколінням глибоку повагу до власного коріння. Для багатьох поколінь молоді пан директор Бензар був більше ніж учителем – він був наставником, взірцем відданості та людиною, яка вміла об’єднати громаду навколо школи й наших споконвічних цінностей.
Його людське тепло знайшло відображення і в тому, як він прагнув підтримувати живий вогонь традицій. Зі щирої любові до фольклору він започаткував і координував близькі серцю заходи, які проводилися за підтримки СУР і стали настільки дорогими для нас, що деякі з них уже перетворилися на традицію: проєкт «Пізнаймо своє коріння», зворушливий захід «З Мараморощини до Штюки», конкурс-фестиваль «Люба мені українська пісня», а також відзначення 50-річчя переселення українців із долини Рускови до Штюки.
За спиною цієї щирої, завжди відкритої до громади людиною – надзвичайно вагомий професійний, управлінський і життєвий шлях, цілковито присвячений служінню громаді. Народившись у Полянах і оселившись 1990 року в Штюці, він присвятив понад три десятиліття навчанню й вихованню учнів повіту Тіміш, пройшовши всі ступені професійного вдосконалення педагогічних кадрів і сягнувши найвищого рівня професійної майстерності. Одним з історичних здобутків його праці, безперечно, залишається відновлення у 1994 році вивчення української мови в школі, яке згодом, завдяки його далекоглядному баченню, було поширене й на дошкільний рівень, він активно підтримував створення груп у дитячих садках із навчанням рідною українською мовою.
Упродовж двох десятиліть на посаді директора середньої школи села Штюка його педагогічне покликання доповнювалося винятковими управлінськими здібностями. Його зусилля втілилися у вагомі здобутки: розширення двох корпусів школи, будівництво початкової школи в Драгомірештах і дитячого садка зі звичайною програмою в Штюці, а також спорудження спортивного залу та двох спортивних майданчиків. Я надзвичайно радий, що мав честь бути поруч із ним і підтримувати ці амбітні ініціативи задля майбутнього наших дітей, надаючи підтримку панові директорові як шляхом відповідних кроків на парламентському рівні, так і через безпосередню участь Союзу українців Румунії.
Сьогодні, з нагоди його виходу на пенсію, хочу висловити найтепліші слова вдячності за кожну годину, віддану школі, за кожну усмішку й за кожен проєкт, у який він вкладав душу. Бажаю йому міцного здоров’я, довгих і спокійних років на заслуженому відпочинку та безлічі радісних миттєвостей у колі сім’ї та близьких. Я глибоко переконаний, що його досвід, мудрість і відданість справі ще довго надихатимуть нас, а він і надалі залишатиметься поруч із нами!
