15/10/2026
Місто, яке колись жило звичайним життям, сьогодні перебуває під російською окупацією. За кожною новиною звідти стоять людські долі.
І поки світ продовжує жити, вони продовжують чекати.
Чекати на допомогу. На свободу. На те, що про них не забудуть.
Цієї неділі ми зібралися в Ріміні, щоб нагадати: Олешки — це не просто назва міста на карті України. Це голоси, які не мають зникнути в тиші.
Ми говорили за тих, кого намагаються змусити мовчати.
Ми стояли за тих, хто сьогодні не може вільно вийти на вулицю.
Ми нагадували, що відстань не повинна ставати причиною байдужості.
💙💛 Від щирого серця дякуємо кожному, хто був поруч із нами цього дня.
Дякуємо тим, хто прийшов, хто слухав, хто підтримував, хто не пройшов повз. Кожна ваша присутність — це доказ того, що людяність не має кордонів.
Ми щиро сподіваємося, що на наступних заходах нас буде ще більше. Що до наших голосів приєднаються нові люди. Що підтримка України ставатиме сильнішою, а байдужості залишатиметься все менше місця.
Бо сьогодні комусь може здаватися, що одна людина нічого не змінить.
Але для тих, хто залишився в темряві, навіть маленький промінь світла означає, що про них пам’ятають.
Не мовчімо. Не звикаймо. Не забуваймо.
Бо найстрашніше — не лише те, що відбувається з людьми в окупації.
Найстрашніше — якщо одного дня світ перестане про них говорити.
🕊️ Олешки, ми вас чуємо. Ми про вас пам’ятаємо. І ми не перестанемо говорити.
#Олешки