25/03/2026
UA.Youth продовжила серію молодіжних політичних дискусій, присвячених ключовим викликам, що формують майбутнє України. Ця сесія була присвячена питанню, чи можливо повністю усунути російську мову та культуру в Україні. Обговорення підкреслило складність цієї проблеми, звернувши увагу на недостатню стійкість українців до впливу російської культури та пропаганди.
Російська мова: Попри триваючу війну, російська мова залишається звичною у повсякденному вжитку для багатьох громадян по всій Україні. Це створює складний виклик для державної політики: мовне питання є не лише питанням ідентичності та культури, а й таким, що має потенційні наслідки для національної стійкості та інформаційної безпеки. Тому українська держава, ймовірно, і надалі посилюватиме роль української мови в публічному житті, зокрема через ретельніший контроль за дотриманням чинного мовного законодавства в освітніх закладах та інших сферах, орієнтованих на публічну взаємодію. Водночас будь-які подальші заходи мають бути дуже виваженими. Надмірно примусові підходи можуть бути сприйняті як дискримінаційні щодо російськомовних громад або національних меншин, що потенційно створюватиме правові й політичні ризики в контексті європейської інтеграції України. Саме тому політика, спрямована на зменшення публічної ролі російської мови, має залишатися узгодженою з європейськими правовими стандартами та подаватися як частина ширшої стратегії державотворення й безпеки, а не як каральне мовне регулювання.
Російський культурний вплив: Російський культурний контент і далі зберігає значне охоплення в Україні, особливо серед молодших аудиторій. Це відображається у популярності російськомовної музики та іншого медіаконтенту на великих стримінгових платформах і цифрових каналах. Крім того, такі платформи, як Telegram, залишаються важливими каналами поширення російського культурного та інформаційного контенту. Для українських політиків це порушує ширше питання культурної стійкості в умовах війни: як обмежити вплив контенту, пов’язаного з російською державою або проросійськими/провоєнними діячами, водночас уникаючи надмірно широких обмежень, які можуть виявитися непрактичними або політично контрпродуктивними. Одним із можливих підходів могло б бути більш вузьке спрямування обмежень на артистів і продюсерів, які активно підтримують російський режим або залишаються інтегрованими в його державоорієнтований культурний простір, паралельно з істотно більшими інвестиціями у просування й видимість україномовної музики, медіа та культурного продукту на тих самих платформах. Пропозиції щодо повної заборони Telegram, імовірно, сприйматимуться як непропорційні з огляду на повсюдне щоденне використання цієї платформи в Україні. Більш цілеспрямована стратегія полягала б у посиленні моніторингу та, там де це юридично обґрунтовано, обмеженні каналів, які систематично просувають проросійські наративи, російську державну пропаганду або контент, що підриває культурний та інформаційний суверенітет України.
Роль українського громадянського суспільства: Оскільки українська держава змушена балансувати між міркуваннями національної безпеки та європейськими правовими й політичними стандартами, громадянське суспільство відіграє особливо важливу роль у зміцненні позицій української мови та зменшенні залежності від російськомовного простору. Це надає великого значення вибору на рівні окремих людей і громад: говорити українською у повсякденному спілкуванні, надавати перевагу українським культурним продуктам і формувати суспільні очікування, які нормалізують українську як мову публічного життя за замовчуванням. Для багатьох українців використання української мови в побуті та уникнення російської за кордоном також може слугувати символічним маркером політичної ідентичності та громадянської солідарності. З погляду державної політики цей низовий вимір є критично важливим, оскільки тривалі мовні зміни є більш переконливими й стійкими тоді, коли вони виникають через суспільні норми та громадянську суб’єктність, а не лише через примус.
Висновок
У ході обговорення було зроблено висновок, що за нинішніх умов повне витіснення російської мови та культури в Україні навряд чи може бути досягнуте лише урядовими ініціативами. З огляду на європейські прагнення України, уряд обмежений у своїх діях щодо російської мови, тому необхідним є суспільний консенсус проти її використання в Україні та серед українців, які проживають за кордоном. У такому контексті Україна зможе виховати україномовне покоління, яке буде більш стійким до російської культури та пропаганди, що дозволить українцям ще далі віддалитися від російського впливу.
UA.Youth і надалі сприятиме відкритому та змістовному діалогу серед молодих українців у Великій Британії, роблячи внесок у ширше бачення демократичної, стійкої та єдиної України.
Оригінальна доповідь (англійською): https://uayouth.uk/how-to-eliminate-russian-language-and-culture-in-ukraine/
