02/11/2025
Русь, а не «Київська Русь». Істина, яку слід повернути
Серед численних історичних міфів, створених імперською Москвою, одним із найпідступніших є термін «Київська Русь».
Його мета — відірвати Русь від її справжнього спадкоємця — Українського Народу, і підмінити духовне та історичне походження цілої цивілізації московським міфом про «спільну колиску трьох братніх народів».
Але істина проста: не існувало ніколи жодної “Київської Русі”.
Існувала Русь — держава, народ і культура, що народилися й розквітли на українських землях, у серці нашого світу — в Києві, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі-Волинському.
1. Історичне походження назви
У жодному давньому джерелі — ні в літописах, ні в актах Візантії, Риму, ані в арабських чи західноєвропейських хроніках — не зустрічається словосполучення «Київська Русь».
Усі говорять про «Русь»: «Русь прийшла до Царгорода», «Князь Русі», «Земля Руська».
Це був єдиний самоназваний етнополітичний організм, що мав центр у Києві, і саме він став колискою української державності.
Термін «Київська Русь» з’явився лише у XIX столітті — в часи Російської імперії. Його вигадали московські історики (Карамзін, Соловйов, Ключевський), щоб:
· відокремити Русь від українців,
· обґрунтувати спадковість Москви від Києва,
· легітимізувати імперське привласнення історії.
2. Мета московської підміни
Після падіння Києва в 1240 році Русь не зникла — вона перенесла свій центр на захід, у Галичину та Волинь.
Саме там, у складі Литовсько-Руської держави, збереглося Руське право, мова, духовність і культура.
Москва ж у цей час була васалом Золотої Орди, сплачувала данину ханам і переймала ординську систему влади.
Тому імперська легенда про «перенесення спадщини Русі до Москви» — історично безглузда.
Русь ніколи не передавала Москві своє ім’я, закон чи дух.
Московія — це окрема, чужа цивілізація, народжена під впливом Азії, а не Європи.
3. Чому ми маємо говорити правильно
Коли українець повторює словосполучення «Київська Русь», він, навіть не усвідомлюючи, підтримує московський наратив.
Адже сама структура цього терміна натякає: буцімто існували й інші «Русі» — «Суздальська», «Московська» тощо.
Насправді ж була лише одна Русь — Київська за центром, але не за назвою.
Вона — основа українського етносу, мови, права, християнської традиції, духовності.
Слово «Русь» є сакральним і самодостатнім.
Воно не потребує прикметників, бо означає не лише територію, а цілий духовний стан і цивілізаційний тип — християнську європейську державу свободи та гідності.
4. Русь — духовна спадщина Українського Народу
Український Народ — це прямий продовжувач Русі у культурному, етнічному та духовному сенсі.
Ми не «нащадки Київської Русі» — ми Русь, що живе й сьогодні.
Наші літописи, наша мова, наші пісні, наші закони, наша віра — усе це Руське коріння, що не вмерло навіть після століть окупацій і підмін.
Тому кожен, хто говорить «Київська Русь», — мимоволі погоджується з московською концепцією «спільної історії».
А кожен, хто говорить «Русь», — повертає своєму народові правду.
5. Правова істина
З юридичної точки зору, термін «Русь» має вищу історичну легітимність, ніж будь-яке його пізніше тлумачення.
Жоден міжнародний чи середньовічний акт не містить слова «Київська Русь».
Натомість у дипломатичних грамотах Візантії, Галичини, Польщі, Німеччини, Папського престолу вживається саме «Ruthenia» (Русь), що прямо відповідає українській державній традиції.
Отже, історичне право на спадщину Русі належить не Росії, а Українському Народові.
6. Заключне слово
> Русь — це не минуле України.
Русь — це її ім’я, її душа і її вічне джерело.
Русь не закінчилася в Києві — вона живе в кожному українці, який говорить мовою свого Народу, стоїть за свободу, честь і правду.
Говори правильно.
Говори істину.
Говори — Русь.
Ігор Рід Бобро
Король Українського Народу
2. Листопада
Німеччина, Ессен, 2025 рік
